Мой кабинет

Для активации аккаунта, перейдите по ссылке, отправленной на Ваш электронный адрес

При изменении почты на Ваш текущий адрес будет отправлено письмо для подтверждения изменения.
Новый адрес не будет активирован до подтверждения со старого адреса.
Выйти

Зазвичай домінування одного спортсмена або команди в будь-якому виді спорту – це погано, бо вбиває інтригу, відтак зменшується інтерес глядачів, перегляди, рейтинги тощо. Проте цього разу на бельгійській трасі таке домінування закручує інтригу в особистому заліку настільки, наскільки це було можливо.

Перед п’ятим етапом Домінік Хорошавін випереджав Павла Половчука на 34 очки, тож дехто вже почав сумніватися в тому, що в особистому заліку щось зможе змінити ситуацію. Особливо після того, як на попередньому етапі штраф отримав саме Павло. Проте, не так сталося, як гадалося й чемпіонат виходить на фінішну пряму одразу з кількома вкрай цікавими сюжетними лініями, розв’язку в яких дізнаємося в середині серпня. Нині ж нумо про етап в Зольдері, де багато чого відбулося вперше.

Почну з того, що п’ятий етап вийшов геть не схожим на свого попередника: погода в Зольдері була сонячною та максимально сприяла перегонам, як наслідок на цьому етапі не було такої аномальної кількості зіткнень, незрозумілих аварій, помилок та інших «брудних танців» на що виявився багатим попередній етап в Нюрбургринзі. Єдиною відчутною проблемою бельгійського кільця під час кваліфікацій була його довжина – траса, що трохи довша за 4 км стала джерелом справжнього головного болю для симрейсерів. А все тому, що дуже часто гонщики на своєму швидкому колі наздоганяли своїх суперників, які ще прогрівали шини або просто були більш повільними, стримуючи тим самим своїх швидких колег. Не одне швидке коло гонщики, що претендували на топ-10 за підсумками кваліфікації, змушені були перервати через трафік. В гонках давалася взнаки інша особливість Зольдера – тут зовсім небагато можливостей для обгону суперника, а ще досить підступні поребрики, які часом перетворювалися на трампліни. Так, не можна сказати, що тут обганяти неможливо, проте якщо опоненти їдуть у більш-менш схожому темпі й гонщик попереду не помиляється, то обігнати його часто перетворювалося на непосильне завдання.

Перша кваліфікація майже одразу задала темп усьому етапу, адже швидко з’ясувалося, що конкурувати з дуетом McLaren команди Team Ballas Ukraine виявилося неймовірно складно. Як не намагалися Звуздецький, Хорошавін, Ворона та Княжицин, але їх зусиль вистачило лише для того, щоб отримати позиції на другому-третьому рядах старту. До останньої спроби Половчук займав 4-те місце, а на 1-му був Пітцик, та зрештою обоє видали на-гора просто таки приголомшливі кола з різницею лише в 0,005 секунди!!! на користь тернополянина, який таким чином на 2 пункти скоротив своє чимале відставання в особистому заліку. Першу десятку доповнили Бондар, Кулаков, Хорольський і Абрамов – всі вони дуже добре зуміли проїхати свої швидкі кола цією непростою трасою. Якщо Єгор Звуздецький від самого початку став лідером серед пілотів на Porsche, то серед приборкувачів жеребців з Маранелло найкращим став Юрій Кіт з 14-м результатом. В ролі глядача обидві кваліфікації проводив Олександр Бородай, який отримав саме таке покарання (заборону брати участь в кваліфікації) за підсумками попереднього етапу в Нюрбургринзі, тож обидва рази стартував останнім. Проте останнім він тільки стартував, але не фінішував. Загалом потішила й щільність результатів у кваліфікації – 13 симрейсерів помістилися в одну секунду.

Перед стартом першої гонки було чимало цікавих питань одним з головних – чи не напартачать Балласи на старті цього разу? Тут звісно неможливо було забути як Павло з Олегом, стартуючи з другого ряду в Нюрбургринзі вже в другому повороті не змогли уникнути зіткнення. Цього разу ставки були ще вищими, а втратити можна було ще більше. Та в Зольдері все пішло за цілком прийнятним для Team Ballas Ukraine сценарієм – Половчук старт виграв і одразу поїхав у відрив з перших метрів гоночної дистанції промовисто показуючи, що нікому не варто розраховувати на тріумф цього вечора, а заднє крило його машини розглядати можна з пристойної відстані, та й то здебільшого на прямих.

Позаду ж Павла все було набагато цікавіше: Хорошавін відмінно стартував одразу вигравши одну позицію, а в 3-му повороті зумів обігнати Пітцика, тож став другим. Звуздецький припустився помилки на старті – вінничанин зарано почав гоночний розгін, перевищивши швидкість, тож отримав покарання у вигляді проїзду через піт-лейн (а у Зольдері цей проїзд триває трошечки менше, ніж вічність). Єгор на першому колі також зумів обігнати Пітцика, але це вже не мало жодного значення…

Надзвичайно цікавою та перспективною з погляду майбутньої боротьби в гонці виглядала група, очолювана Артемом Хорольським, який їхав восьмим. Та саме гонщик команди Okuni x 7Drive вирішив, що змагаючись колесо-в-колесо втрачатиме занадто багато часу, тож наприкінці першого кола поїхав на обов’язковий піт-стоп, та він був не один. Позаду Хорольського в бокси поїхали Кіт, Кальмус, Бородай (який на той момент вже встиг чимало позицій відіграти) і Орленко – саме цей квінтет обрав альтернативну тактику з відвідинами боксів на початку гонки, що дозволяло їм сходу почати претендувати на цілком пристойний результат на фініші, звісно за умови безпроблемної для них гонки.

Разом із тим пелотон поступово почав розтягуватися – все ж таки за нормальної сонячної погоди це більш очікуваний варіант. При цьому кілька невеликих груп продовжували їхати досить щільно, а спостерігати за їх боротьбою було напрочуд цікаво. Стас Кулаков старався не відпускати Олександра Княжицина в боротьбі за 5-те місце, а Костянтин Романенко пресингував Євгена Артеменка, намагаючись вийти на 8-ме. Проте Євген настільки вдало їхав, не залишаючи шансів гонщику КМАМК жодних шансів на обгін, тож Костянтин вирішив відправитися на піт-стоп, аби не втрачати час позаду McLaren №187. Трохи згодом Кулаков відстав від Княжицина, та його наздогнав Віктор Абрамов і в гонці ще однією цікавою дуеллю стало більше.

Тим часом у лідерів усе було стабільно – Половчук втік і тільки сам собі міг завадити перемогти, а Хорошавін хоч і їхав на безпечній від Пітцика відстані, та розумів, що в разі будь-якої неприємності його позиція під загрозою. Зрештою наприкінці 10 кола Домінік відправився в бокси, бодай таким чином пробуючи щось змінити – не вийшло. А все тому, що Павло розуміючи ризики, на наступному колі так само звернув на піт-лейн, повернувшись на трасу 9-м, але найголовніше, що попереду Домініка. Далі все було справою техніки та майстерності, з чим проблем у тернополянина не виникло. Лідером гонки таким чином став Пітцик, але він не поспішав їхати на свій піт-стоп, ніби щось знаючи заздалегідь. Олег поїхав в бокси перед початком останнього кола і повернувся на трасу прямо перед носом у Хорошавіна! Домінік на одному останньому колі не мав шансів обігнати McLaren Олега та й, зважаючи на ситуацію в чемпіонаті й потенційні ризики, навряд чи хотів наражати на небезпеку свій черговий фініш на подіумі.

Таким чином вперше в чемпіонаті відбувся переможний дубль – це симрейсери команди Team Ballas Ukraine фінішували першим та другим. Зрештою саме з цих позицій вони й розпочинали цю гонку. Всі троє призерів були задоволені результатом: Половчук потрохи відіграв відставання в особистому заліку, Пітцик допоміг напарнику, а також і команді ще збільшити перевагу над «окунями», а Хорошавін був задоволений, бо зумів цілком непогано мінімізувати власні втрати (особливо зважаючи на те, що Домінік до початку етапу не розраховував на подіум).

Андрій Ворона провів дуже спокійну гонку, більшу її дистанцію проїхавши попереду Княжицина допоки у Олександра не почалися проблеми, таким чином харків’янин став 4-м. Артем Хорольський, обравши тактику екстра-раннього піт-стопу в підсумку не прогадав, фінішувавши п’ятим! Стас Кулаков, який проводив відмінну гонку, припустився прикрої помилки – йому не вистачило пального на останнє коло, тож про фініш в топ-10 довелося забути, з відставанням в одне коло Стас був класифікований 25-м. Класною вийшла боротьба в другій частині першої десятки, де гостроти додав Княжицин – через власні помилки Олександр замість фінішу шостим дістався картатого прапора лише 9-м, але подарував чудові й напружені моменти боротьби Андрієм Бондарем, Віктором Абрамовим та Олексієм Панченком, які стали 6-м, 7-м та 8-м відповідно. Замкнув першу десятку Євген Артеменко, який дуже впевнено провів півгодинний спринт, нерідко опиняючись під тиском.

Окремо варто відзначити Олександра Якуніна, якому на попередніх етапах постійно не щастило в тих чи інших дрібницях і фініш в топ-20 (а значить і «в очках») ніяк не давався, та нарешті киянин зумів «розчаклувати» півгодинний спринт і набрати перші очки в чемпіонаті, фінішувавши 19-м.

Напрочуд упевнена перемога Половчука в першій гонці одразу змусила замислитися над тим, а чи зможе бодай хтось кинути Павлові реальний виклик протягом вечора, тим паче, що на всіх попередніх етапах ще жодного разу не перемагав один гонщик в обох спринтах. Проте темп тернополянина був настільки потужним, що закрадалася думка, що McLaren №15 може бути найкращою машиною етапу і в другій його частині.

В другій кваліфікації Половчук поїхав ще швидше, ніж у першій, тож питання з поулом і двома очками за перемогу в цій сесії в принципі не стояло. А от позаду було набагато цікавіше, адже Пітцик так і не зумів зібрати чисте та швидке коло водночас, завершивши кваліфікацію з майже півсекундним відставанням від напарника і лише 7-м результатом. Місце на першому ряді старту виборов Звуздецький, на другому – Хорошавін з Княжициним, на третьому – Ворона з Панченком. Поруч з McLaren №141 на четвертому ряду стартував Абрамов, а десятку замкнули Хорольський з Романенком. На превеликий жаль через технічні проблеми зі зв’язком вже на старті гонка залишилася без Андрія Ворони, а команда КМАМК без свого пілота, який наразі виступає дуже стабільно.

Сам старт пройшов досить спокійно, хоча як і під час першого не обійшлося без штрафу, який цього разу «заробив» Романенко. В першій десятці симрейсерів  відбулося дві зміни – Хорольський, а згодом і Артеменко зуміли обігнати Абрамова, тож Артем їхав 7-м, але зовсім недовго, бо як і в першій гонці етапу поїхав на піт-стоп наприкінці першого ж кола, позаду нього так само вчинили Бондар, Чорний, Кальмус, Бородай, Кіт, Прокопов, Станович, Нагайченко й Орленко – 10 гонщиків загалом. Тактика такого раннього піт-стопу стає окремим і дуже цікавим елементом тактичної боротьби протягом півгодинних гонок. Тим паче, що наприкінці вже другого кола в бокси відправилися ще й Пітцик, Кулаков і Почтарук. Для Олега цей піт-стоп завершився неприємною несподіванкою, бо №141 повернувся на трасу позаду Хорольського, хоча на старті їхав попереду.

Половчук, як і в першій гонці, вже зі старту почав від’їжджати, нарощуючи відрив від другого місця, але цього разу другим їхав Звуздецький, і було видно, що Єгор має якісь проблеми з перемиканням передач. Попри це вінничанин відчайдушно продовжував боротися з суперниками, трасою та власним кермом – вся справа полягала в тому, що ще перед стартом на його кермі зламалася пелюстка-перемикач, тож підвищувати передачі доводилося натискаючи на пробіл клавіатури… І за таких умов Єгор продовжував їхати так швидко, як тільки міг, стримуючи позаду себе групу з Хорошавіна, Панченка та Княжицина, які зовсім небагато вигравали у пари Артеменко, Абрамов. Хоча і це тривало недовго, бо в шикані помилився Олександр, вилетів на траву й повернувся на трасу вже 8-м позаду Безуглова. Квартет, очолюваний Звуздецьким, перетворився на тріо, а в боротьбі двох McLaren Віктор зумів пройти Євгена, хоча на цій боротьбі вони «втратили зв’язок» з групою машин попереду.

На 10-му колі проблеми з керуванням таки здобули свою локальну перемогу над Звуздецьким – Єгор вимушено зупинився на трасі, пропустивши 4 гонщиків після чого повернувся до боротьби, але вже на 6-й позиції. Таким чином чудовий шанс на подіум отримав Олексій Панченко, але радіти цьому було зарано, бо на тому ж колі в шикані Вільньова він з Домініком наздогнали одну з машин, що відставала на коло і якщо Хорошавін без проблем проїхав, то Lamborghini Панченка опинилася на узбіччі… Поки Олексій повертався на трасу повз нього встиг проскочити Абрамов, тож думки про подіум довелося відкласти на майбутнє, тим паче, що позаду менше ніж в секунді їхали Артеменко зі Звуздецьким, під тиском яких Олексій помилився і втратив ще п’ять позицій.

За 10 хвилин до завершення дует Хорольський – Пітцик вже їхали в десятці на 9-й та 10-й позиціях – було зрозуміло, що вони точно претендуватимуть на подіум. Принаймні той з них, хто фінішує попереду іншого. Олег їхав впритул постійно тиснучи на Артема і зрештою вода камінь доточила – в першому повороті Хорольський помилився, цього Пітцику було достатньо аби вийти вперед. Крім того попереду №71 встиг з боксів виїхати Віктор Абрамов, а ззаду вже підпирав «Хуткар» Артеменко.

За три кола до завершення в бокси поїхали Половчук з Хорошавіним, щоправда відрив у понад 6 секунд жодних несподіванок не обіцяв, їх і не сталося. Гонку ж очолив Євген Сайко з команди UAmateurs, який відтягував поїздку в бокси до останнього. Артеменко таки знайшов можливість та обігнав Хорольського, та до Абрамова було далеко – більше 4 секунд, та й залишалося лише два кола, які пройшли досить спокійно. Сайко поїхав на піт-стоп, повернувши лідерство Половчуку, а місця на «тумбочці» – Хорошавіну з Пітциком.

Свої найкращі результати в чемпіонаті здобули Віктор Абрамов та Євген Артеменко, які фінішували 4-м і 5-м відповідно. За ними картатий прапор побачили Хорольський, Княжицин, Безуглов, Кулаков (так, цього разу Стас машину заправив на всю дистанцію і фінішував в топ-10!) та Бородай.

Що ж, на цьому етапі багато чого відбулося вперше в чемпіонаті, тож спробую перелічити дещо: вперше один пілот виграв обидві гонки, хоча в принципі Половчук став першим, хто набрав максимально можливі 66 очок за етап, адже він взяв обидва поули, двічі тріумфував в перегонах, а також проїхав найшвидші кола в обох гонках – такого домінування одного симрейсера на етапі ще не було. Перший командний дубль також припав на цей етап, а Team Ballas Ukraine тепер дуже добре має себе почувати. Вперше в чемпіонаті пілоти на обох подіумах були тими самими, а різниця полягала тільки в тому, що Пітцик з Хорошавіним по черзі ставали другими. Вперше Абрамов й Артеменко фінішували в топ-5, а пілот, що стартував останнім, завершив гонку в десятці!

Ті з вас, хто читають усі матеріали про цей чемпіонат, можливо дивуються, а де ж абзац про найбільший прорив у гонці. Цього разу в обох гонках найкращі прориви здійснив Олександр Бородай – обидві гонки він розпочинав останнім, в обох випадках їхав на піт-лейн вже після першого кола й надалі лише відігрувався. Першу гонку киянин завершив 11-м, відігравши 25 позицій, а в другій зумів навіть покращити власний результат на фініші, приїхавши 10-м. Відмінний результат, враховуючи всі обставини – результат який з одного боку ще раз підкреслює швидкість Олександра, а з іншого – важливість правильно обирати тактику на гонку.

Попри домінування Павла Половчука на трасі, ситуація в особистому заліку за два етапи до завершення чемпіонату тільки загострюється, а от в командному, здається навпаки – занадто потужно в Зольдері проїхали «Балласи». Цікавим буде завершення і в заліку незалежних водіїв – там розв’язка так само ще попереду і прогнозувати переможця вкрай складно. Наступний, передостанній етап відбудеться 9 серпня, коли віртуальні автомобілі заведуть свої двигуни на трасі у Валенсії, де погода буде цілком сприятливою для красивої та чесної боротьби. Розв’язка все ближче. Stay tuned.

Материалы по теме

Великому фіналу – велика драма. За підсумками останнього етапу визначилися усі переможці та призери КМАМК GT3 Sprint Championship

Якщо б голівудські сценаристи вирішили зняти фільм про симрейсинг (не про Gran Turismo) і взяли за основу події спринтового чемпіонату КМАМК GT3, то глядачі довго гадали б наскільки вигаданими чи ні були змальовані на екранах події.