Мой кабинет

Для активации аккаунта, перейдите по ссылке, отправленной на Ваш электронный адрес

При изменении почты на Ваш текущий адрес будет отправлено письмо для подтверждения изменения.
Новый адрес не будет активирован до подтверждения со старого адреса.
Выйти

В регіоні Східної Європи триває скандал навколо кіка з кіберспортивного клубу HR кері команди Нікити Daxak Кузьміна. Команда, що відібралася на Мейджор, несподівано звільнила свого найбільш медійного і скандального гравця. Швидку чутки про конфлікт Daxak і no fear підтвердилися, а з часом Кузьмін на одному з російських кіберспортивних порталів опублікував відкритого листа, в якому детально росповів свою точку зору на події, що мали місце у BetBoom перед The International і в HellRaisers від моменту його підписання і до моменту звільнення.

Ми публікуємо переклад цього листа лише тому, що він має пряме відношення до клубів і гравців, які мали походження чи тривалий час грали в Україні, а також тому, що Українські команди все ще грають в одному регіоні, який колись називався CIS, а зараз називається Східною Європою. 

Ми нагадуємо, що кілька років тому Daxak називав Крим російським і ніколи не висловлювався проти війни і не відмовлявся представляти країну-агресора.


Проблеми та розбіжності були з самого початку, ще з часів Winstrike. Ми показували якісь результати та пройшли на мейджор через збіг обставин. На початку SoNNeikO робив нормальні речі. Ми обидва просували свою думку, слухали один одного, і це працювало. З думкою будь-якої людини треба зважати. Поки це йде у правильне русло — думка важлива і цінується, але якщо хтось відчуває, що щось йде не так, він це говорить. У цей момент потрібно пояснити і обговорити, поставити під сумнів, але в якийсь момент з Акбаром стало не можна сперечатися.

Якщо мені доведуть із фактами, що я десь не правий — будь ласка. Хороший мув – поясни, я його виконаю. Але з певної миті він перестав пояснювати. Зрозуміло, у всіх бувають якісь помилки, але під кінець уже було неможливо. Ми мали серйозні розбіжності з приводу бачення гри.

Жорсткий конфлікт виник на мейджорі в Стокгольмі, чи то до старту, чи на якийсь КВ під час групового етапу. Умовно, була ситуація: 5 супротивників показуються на базі, вони без станів і ніяк мене не можуть вбити, а я пушу тавер у соло. Акбар кричить: «Відійди», а я розумію, що мене неможливо вбити. Я йому говорю: «Навіщо?» — і продовжую пушити.

У результаті після гри від нього летять фрази з розряду: Ти прийшов у готову команду і нічого не зробив. Ти ніхто і кликати тебе ніяк, тому мусиш слухати». Це була улюблена фраза Акбара, яку я чув 3-4 рази за спільну роботу. Коли я починав йому пояснювати, що я зробив і наскільки в «готову» команду я прийшов, він йшов назад: «Ні-ні, я тебе ціную. Це не те, що я мав на увазі».

Як це було під кінець у BetBoom. Тобі кажуть: «Зістрибни з даху». Ти не розумієш навіщо, але робиш, і зрештою ламаєш ногу. Окей може техніку стрибка неправильно виконав. Ти просиш пояснити техніку та виконуєш стрибок правильно, але все одно отримуєш травму. Напевно, наступного разу краще з даху не стрибати. А тобі все одно кажуть: Ні, треба. «Але ж нога зламана», — «Нічого страшного, другу і третю відростиш».

Якщо переносити на гру, то це умовно деф якоїсь вежі, який у 90% призводить до поганого результату, або небезпечний захід на хайграунд, коли це просто неможливо. Ми робили одну й ту саму дію один, два, три рази — щоразу не виходить. Чому? Тому що дія — *** [фігня], грубо кажучи. Проблема в тому, що не робили висновку.

Я говорив про це, але Акбар відповів: «Просто довірся. Ти маєш це робити, бо я лідер, слухай мене». Я казав: “Ну я вже довірявся – нічого не виходило”. Він: «Просто довірся ще раз». Для мене це дуже дивно.

Коли відбувається така *** [маячня] — дуже важко, тому в мене періодично з’являлося бажання піти. Я гравець, який веде команду, і роблю це не через те, що люблю владу, а просто тому, що людина, яка називає себе капітаном, недопрацьовує.

Що стосується решти, я можу сказати так: 90% молодих гравців мовчать у ганчірочку. Ніхто не хоче брати відповідальність на себе — це не їхня турбота. Вони говорили: «Акбар правий і Микита правий, ви обидва хочете перемогти. Терпіть один одного», — але це просто вода та загальні фрази. Менеджмент майже будь-якої команди до цього не лізе і навіть про це не знає. Mag- просто АФКшив: хоч би як я до нього позитивно ставився, думаю, він сам розуміє, що зробив не кращу роботу.

Акбар в команді мав безмежну владу: якщо я його не зупиняв, ніхто його не міг зупинити. Якщо він робив якусь *** [фігню] – неважливо, у грі чи на перегляді реплея – крім мене, йому ніхто нічого не говорив. Чому? Можливо, це бачив лише я. Решта команди побачить, якщо їй пояснити. Можливо, просто ніхто не хотів вступати з ним у конфлікт.

У моєму розумінні капітан — це не лише людина, яка говорить та слухає у грі. У житті він також має бути капітаном. Але до Акбару ніхто, окрім Мага, не міг підійти і щось сказати, запитати пораду. Ну і окрім Роджера ще, бо він був його другом. Акбар – їжачок у колючках, тобі складно підійти до нього і не поранитися.

Все це потихеньку назрівало. Десь після другого мейджора і перед відбором на третій уже було жорстко. Ситуацію було майже не можливо  вирішити. Потім це мене дістало. Після того, як я зіграв на заміні у Tundra Esports турнір у Ріяді, я сказав Акбару: «Мене не влаштовує це і це. Я знаю, що ти людина, яка не змінюватиметься, тому я краще піду». Акбар умовив мене залишитися, сказавши: «Давай робитимемо по-твоєму. Я тебе слухатиму», — але в результаті нічого не змінилося. Всі квали та весь Інт я грав у стані, що мене обдурили: словом, діями взагалі всім.

Ми поїхали на буткемп перед кваліфікацією на Інт та посварилися на перший чи другий день. І це при тому, що туди ще психолога привезли. Він із цим ніяк не допоміг. Сварки з Акбаром були щодня. Він обіцяв, що в плані гри все буде на мою думку, але цього не було навіть близько. За кілька днів буткемпу Соннейко повністю перестав говорити: ні на КВ, ні в офіціалках не промовляв ні слова. Просто кліки з мінімапу – і все. І це тривало доти, доки ми не програли NAVI у верхній сітці.

Після цієї поразки ми поговорили. Ми завжди колили удвох, але 90% проблем між нами виникало на перегляді ріплеїв, тому ми просто домовилися їх не дивитися. Усю кваліфікацію, що залишилася, грали без перегляду ріплеїв. Після цієї розмови він знову почав спілкуватися у грі.

Як і казали у Трусайті, була ідея, щоб один із нас не поїхав на Інт. Але в останні два дні кваліфікації все було настільки офігенно за вайбом і результатом, що ця ідея відпала. Вже не хотілося порушувати тему про заміну — просто хотілося грати.

Але коли ми поїхали на Інт, тренувальний процес пішов одним місцем. Я не знав, як пройде наступне КВ: програємо ми найгіршій команді 0:2, або обіграємо найсильнішу 2:0. Була потрібна стабільність, але відбувався хаос. Чому це залежало? Ніхто не розумів. Я мовчав і нічого не казав Акбарові.

Я багато робив у тренувальному процесі: дивився реплеї, розбирав білди та дії. Через конфлікт ці функції забралися, бо якщо я починав щось говорити, то його це тригерило. На Інті та під час підготовки я заткнувся і перестав це робити: просто стежив за собою і колив по грі. Я став більш стриманим і адаптувався, віддав кермо влади в його руки. Коли він давав кол, з яким я не погоджувався, я слухав, а не скасовував. Ми просто грали та терпіли один одного.

Щодо стратегій: був перелік героїв, яких мені можна пікати, вони були апрувнуті. Ми тренували їх на КВ – все виходило. Драфт був повністю на Магі та Акбарі, я просто пропонував. Не було такого, що я казав: «Тут я гратиму тільки на Batrider». Поразка на Інті повісили на мене, як і весь конфлікт, але, на мій погляд, я дуже багато зробив, щоб його не розжарювати. Я намагався все згладити, але не для того, щоб мені дали корону, а тому, що хотів результату.

Навіть із тими героями, в яких багато хто бачить причину нашої поразки на Інті, у нас добре виходило. Ми могли перемагати в багатьох іграх, як мінімум, останнє місце ми точно не повинні були посісти.

Я вважаю, що без Роджера ми не пройшли б квалу — це була хороша і правильна заміна. На відборі він привносив упевненість, зупиняв нас у якихось моментах, круто колив та грав. Але на Інті все було навпаки: дуже багато моментів, де він мало не програвав у соло. У нас все йшло добре, а він давав кол, який вбивав усю команду.

Якогось дня я сказав: «У момент, коли ми перемагаємо, Родж, будь ласка, зупинись. Педаль на стоп перестань колити». Він сам це помічав і намагався вирішити, дивився свої ріплеї. Але бувають моменти, коли ти сидиш і не розумієш, чому ти у конкретному моменті *** [фігово] зіграв.

Коли в тебе в команді два колери майже не розмовляють один з одним, а деякі гравці просідають за фармом, то відбувається цілковита дурниця в офіціалках. Незабаром я помітив, що речі, які я передбачав, говорили інші. У середині групового етапу у нас був тімтолк, який почав не я, і там піднялася розмова про те, що Акбар жорстко псує атмосферу своїми розмовами та діями. Я сидів, мовчав і дивився з усмішкою. Все те, що я казав, бачив заздалегідь і намагався присікти, нарешті дійшло до команди.

Спочатку після Інта хотіли зробити відео зі мною, де я розбираю наші ігри. Але зрештою зробили True Sight від імені Акбара. Може тому, що вже був фільм про мене, де я головний герой. За логікою потрібен був фільм проти мене, де я антигерой. У фільмі я казав, що з Акбаром неможливо домовитися, він про мене — те саме.

Частково в цьому є правда, не сперечаюся. Акбар казав, що я ідеаліст, але я не згоден із цим. Я завжди не за те, щоб Енігма натиснула блекхол у п’ятьох, а за те, щоб їй було достатньо стояти АФК, а її всі боялися. Або щоб вона ультанула в одну важливу ціль. Тобто, щоб людина зробила максимально просту дію. Чим простіша дія, тим вона краща. Чи просуваю я свою думку — так, бо я вважаю її правильною. Якби Акбар просував бачення, яке б працювало, я *** [дурак] чи що вставляти собі палиці в колеса? Якби все за мене робилося, я б нікому в житті не сказав: «Будь ласка, перестаньте, мені надто легко».Так вийшло, що всі команди, в яких я грав, це не гранди «Доти». Не було такого, що я залітав, а у складі вже всі великі молодці. Gambit була звичайною командою з опен-квал, яка потім поміняла VANSKOR та KingR. Після Kuala Lumpur я заздалегідь запитав думку в інших гравців з приводу їхнього кіка – всі були згодні, а за підсумком все одно потім говорили: “Ні, давайте дамо ще шанс”, – тому що в командах ніхто не хоче вирішувати проблеми. Усі хочуть бути добрими та згладжувати кути: «Моя хата з краю». Комусь треба бути поганим хлопцем, інакше ніхто нікому нічого не скаже, а проблеми нікуди не подінуться.Склад SoNNeikO робився з нуля – теж не гранди. Нас підписала Winstrike заради слота. Я на 90% впевнений, що ми б не пройшли відкритий відбір на DPC. Ми сяк-так піднялися у верхній дивізіон і пройшли на турніри, в основному завдяки вдачі. Щоб кудись пробитися з командою, від початку мені доводилося багато працювати, причому не тільки за себе. Якоїсь миті, напевно, це треба було зупинити, бо такий підхід може заважати — не сперечаюся. Але коли? Сам я поки що цього не відчуваю.

Історія з HR

Спочатку HR була нехилим претендентом на те, щоб впасти у нижній дивізіон. То була сира команда, піти туди — досить ризиковано з мого боку. «Навіть якщо у тебе зіпсована репутація, зараз ти – гравець з Інта, а потім, можливо, будеш гравцем з другого дивізіону», – так мені писали люди до приходу до HR.

Проблема в тому, що я не написував усім щодо пошуку команди після Інта, плюс я не такий товариський. Я тестувався в TSM на “трійку” – не підійшов. Крім цього у мене було кілька слабких пропозицій, які я навіть не розглядав. Я опинився в ситуації: або йти в HR або нікуди.

На самому початку я сказав, що я не та людина, яку ведуть. У BetBoom із Соннейком зі старту було зрозуміло, що капітаном буде він. Тому тут перед тим, як прийти в HR, я чітко сказав хто я, як хочу працювати і що робити, щоб не повторювати минулі помилки. З цим усі були згодні. Ще казав, що маю певні соціальні проблеми, я намагаюся з ними працювати. Я чесно розписав свої плюси та мінуси – всіх це влаштувало.

У HR мені довелося виконати гігантську роботу, щоб сирий колектив відібрався на мейджор і мав на ньому непогані шанси. Загалом я пишаюся тим, що зробив, а тепер по порядку.

Саня – людина, яка не дуже відповідає за свої слова. Він казав, що займається всім, робитиме те й те: «Команда не сира, тобі потрібно просто розслабитися та грати». Звісно, ​​це було зовсім не так. Мені довелося провернути дуже нехилий обсяг роботи – на рівні BetBoom. Трохи менше, бо все ж таки лише «трійка» та «четвірка» дуже молоді гравці, а решта щось уже розуміють.

Майже всі проблеми у мене були з nofear. Загальне розуміння гри у Сані не було, тому я з ним багато працював. При цьому він був повністю з цим згоден: «Мені не було в кого вчитися. Сорян, що я такий».

Умовно він ставив собі 5-10 завдань, але не виконував їх. У нас був список хто і що робить, він мав стежити за виконанням завдань та змінювати їх кожні 2-3 дні. За підсумками він просто забивав. Те, як він дивився реплеї, було неправильно. Мені доводилося брати молодих та його самого, щоб він навчався та в майбутньому пояснював.

У моєму розумінні ця людина – підлиза. Спершу він говорив одне, а потім замість роботи робив фігню. Він стверджував: “Я психолог і розумію гру”. Починаєш пояснювати йому, що він помиляється, — він із цим погоджується та дякує.

Через кілька днів все забувалося, і він починав просувати свої ідеї в такій манері, ніби він абсолютно правий. Людина говорила, що Земля пласка і не чула нікого навколо. Коли він щось говорив неправильно, я спочатку це пояснював, але потім це стало безглуздим. Якоїсь миті я просто почав його затикати.

Що робить улеслива людина, якщо ти її на *** посилаєш? Він намагається догодити іншому і газлайтити тебе. До того ж він з усіма спілкувався не на рівних і розмовляв як з лайном. Всі ці проблеми були ще до буткемпу, але на буткемпі не стало краще, і це зробило свій накопичувальний ефект.

Тренувальний процес було побудовано хаотично. На КВ не було жодних завдань: просто приходиш та натискаєш кнопки. Ми грали матчапи: приходимо – а на чому граємо? Тренер не знає. Хтось пам’ятає? Чи ні? Ну, нічого страшного – пограємо на рандомі. Всі ці проблеми я озвучував Сані, він казав: “Все буде”. Я сказав перший, другий, третій раз, потім забив.

Я не людина, яка просто намовляє, тому скажу, що наприкінці у Сані загальне розуміння «Доти» стало значно кращим. Спілкуватися він теж став краще, але не так, як хотілося б. Якоїсь миті, на останніх КВ і 2-3 офіціалках, Solo повністю віддалився від драфтів, а Саня перейняв цей обов’язок на себе. Я вважаю, що він добре з цим впорався.

Щодо Solo. Я прийшов у команду: все сире, треба працювати з молодими та вирішувати проблеми. Провели тиждень на буткемпі — Solo поїхав у відпустку, яку запланував ще на Інті. Коли повернувся, йому потрібний був ще тиждень, щоб набрати форму. Весь цей час Solo *** [нічого] не робив як капітан. При цьому я майже щодня займався з молодими: дивився реплеї, навчав і хлопців і тренера.

На початку механічно Solo грав добре, пересування картою теж були непоганими. Якщо в якісь моменти щось було неправильно, я це коригував — він був з цим згоден. Він мав гарне розуміння заходу на хайграунд — це те, що в мене завжди виходило погано. Він мені його пояснив, і це добре вдавалося зробити. Під кінець Solo почав дуже погано грати, повторювалися ті самі однотипні помилки, які ми розбирали до цього по 3-4 рази. Я просто приходив на лінію смоктати. Чому це не виправлялося? Не знаю.

Він не хотів підходити та дивитися реплеї. Я тільки один раз бачив, як він дивився за іншим гравцем, але жодного разу, щоб стежив за собою. Вся його мотивація полягала в тому, щоб тиснути по 10 пабликів на день, половину з яких він відігравав на *** [пофіг]. У моєму розумінні Solo провалився як гравець і як капітан.

Найчастіше він був незадоволений якимись ігровими моментами, але нічого не пояснював. Коли якийсь момент у грі не виходив, я оголошував наступного дня збір та показував його. Говорив, як я його бачу, щоб тиммейти або погодилися і послухалися, або сказали, що це повна фігня і дали свій фідбек.

Якщо порівнювати із Соннейко: до моменту, коли в нього поїхав дах із довірою, він брав ігрові моменти і пояснював їх. Solo навіть не намагався цього робити, а просто діяв за принципом “Прочитайте мої думки”. Наприклад, його не влаштовував якийсь момент. Я говорю: «Покажи, як треба». Він показував і пояснював. «Прочитайте мої думки. Не прочитали – *** [фігово]. Прочитали – *** [відмінно]».

Було багато моментів, у яких вся команда була з ним не згодна з якимсь колом. Я підходжу після гри, кажу: “Давай зберемося, ти нам поясниш, тому що ми не згодні”. У моєму розумінні, це має робити кожен гравець, але він цього не робив. Коли ти вважаєш себе капітаном, це не просто корона на голові, ти маєш заробляти вчинками свій авторитет. А не просто казати: «Я капітан». Чому? “Тому що”.

Як я вже казав, тренувальний процес був у лайні: постійні скасування КВ, дні в нікуди, хаотичність, погана атмосфера — все це повністю влаштовувало його. Те, чим я займався з молодими та тренером, він цього не робив. Він казав, що іноді займався з Глібом [ kiyotaka ], але я цього не бачив. Можливо, це було, але у невеликій кількості.

З якогось моменту – в останніх 2-3 офіціалках – Solo повністю здався і відійшов від драфта. Як він пояснив, його напружував мій пул героїв і те, як я реагую.

Умовно, я кажу: «Ось цей герой тут гарно заходить», — і пояснюю чому. Він відповідає: Ні, — і все. У результаті він або пікав з незгодою, або брав іншого героя, якого вважає відповідним незалежно від того, що відбувається у грі. Це «синдром пікера». Тобто, драфт завжди важливіший за ігрові дії.

І тренер, і капітан мав цей синдром: «Якщо я драфтер — значить, винен завжди пік. *** [Пофіг], що було на лініях та у грі — винен пік». Я цього просто не розумію. Коли ти звинувачуєш пік, ти нічого і ніколи не навчишся. Будь-який пік має свій геймплей.

Під кінець буткемпу я навіть почув фразу від nofear після другої гри проти Spirit: «Якби ви зробили все правильно, це був би офігенний пік. Але так, як ви зіграли, це *** пік». Я такий: «Може, все ж таки проблема в тому, як ми зіграли, а не в драфті?» І так було завжди.

За драфтом деякі КВ мали закінчуватися за 10 хвилин, а вони закінчувалися за 60 і взагалі незрозуміло на яку користь. Після цього не робилися жодних висновків, не було розбору та ніякого тренувального процесу. І як при цьому Solo хотів робити висновки, що якийсь герой добрий, а якийсь поганий – я не розумію.

Я порушував ці питання майже щодня: «Хлопці, навіщо ми тут граємо? Щоб отак щодня сидіти? Вас це влаштовує?” – “Ні”. «Але чому говорю про це тільки я?»

На тлі цього у команді була *** [фігова] атмосфера. Допустимо, є Гліб. Дуже добрий гравець — нічого не можу сказати, він усі офіціалки відіграв офігенно. Але те, що він робить на КВ, це повний *** [треш]. Просто як у паблику — типовий дедінсайд. Перестає розмовляти, забиває на гру, робить щось на зло…

Причому щоб зрозуміти, хто винен у його поганому настрої, кожен має підійти і запитати, що не так і як це можна пофіксувати: «Хочеш, я на керрі натисну ТП на першій хвилині в мід, якщо це допоможе вашому настрою?» Такого плану. Я йому сказав: «Якщо ти в офіціалці гратимеш 100-0 — це одне. Але якщо твої тиммейти 0-100 бігатимуть, швидше за все, це через таку підготовку».

Здебільшого це стосувалося Гліба, але й інші це підхоплювали хтось менше, хтось більше. Десь Solo 5-7 разів здох: «Нічого страшного, мужики, я “п’ятірка”. Розслабляємось і перемагаємо». Але Гліб росте і змінюється, тож у цьому плані він молодець.

Я людина, яка зав’язана на роботі. Грубо кажучи, я бездарний у всьому іншому, крім «Доти». Чому хтось намагається кожну карту на повну, а іншим на ці зусилля пофіг? Я не до санаторію приїхав, а на робоче місце, тож мені винести такий підхід було важко.

Не заперечую, що на атмосферу впливали і позаігрові моменти. У команді велике значення має спільне проведення часу. Коли одна людина прокидається о 9:00, а інша – о 14:00, то складно знайти загальний коннект. Через проблеми з Solo і nofear мені було важко з ними спілкуватися. Гліб був одинаком, іноді спілкувався з Антаресом . Я спілкувався трохи з MieRo – ми займалися разом спортом.

Після офіціалок тиммейти їхали бухати та палити. А я не витримую ні куріння, ні алкоголь. Мені навіть сам запах неприємний. Коли ми кудись їздили всією командою кілька разів – я їздив. Але коли половина команди курить IQOS, а я прошу встати і піти на вулицю, хоча в Сербії в закладах все можна — це атмосферу все ж таки руїнить.

У якийсь момент, десь за 10 днів до кінця буткемпу, мені відповіли на мої притензії зустрічною: «Містер негатив, перестань це говорити». Коли команда попросила мене заткнутись, бо я говорив про проблеми, я вже майже перестав займатися з молодими. Як це було домовлено, естафету перехопив тренер. Мені потім сказали, що під час розборів я їх душив і негативив, але особисто вони мені про це ніколи не говорили.

Я такий: Окей. Заткнувся і припинив говорити про те, що відбувається *** [треш]. Думаєте, *** [хаос] зник? Якщо я вдаю, що не бачу проблеми, це не означає, що її немає. Вона залишилася — отак і доживали.

Весь цей час у мені накопичувалися претензії. Я розписав усе, що хотів сказати. За годину після проходу на мейджор усі зібралися і я вирішив цим поділитися. По-доброму, звичайно, треба було наступного дня виговоритись. Але мене це настільки *** [дістало], що я погано спав через ці думки.

Я знову почав говорити про nofear, що не хочу з ним грати, про форму Solo – люди не бачили у цьому проблеми. Але почали бачити проблеми у мені. Solo раптом сказав, що я багато помиляюся на лінії. Я такий: Без проблем, давай розберемо. Покажеш? – Але він не показав. За весь час був лише один момент, коли він щось показав. І я одразу ж визнав: «Так, справді, моя помилка. Більше такого не повториться”.

Я сказав команді: «Хлопці, у нас різні розуміння цього світу. Думаю, ми йдемо в різних напрямках, тож краще розлучитися. Якщо ви не бачите проблем, просто візьміть іншого керрі і йдіть далі». Так, ми пройшли на мейджор, але я не хотів терпіти цей *** [капець].

Перед кіком nofear став мене газлайтиті і говорив, що я *** [погано] граю і нічого не роблю, хоча до цього переконував, який я молодець і як багато він у мене навчився. Насамкінець я поставив ультиматум: або я, або він. Тому що з Санею було неможливо існувати далі як мінімум мені.

Мені запропонували поїхати на мейджор, а потім уже розлучитися: «З’їздь з нами без зобов’язань — ти це заслужив». Я такий: “Окей, мені треба подумати пару днів”.

Перед BetBoom Universe я сказав, що хочу відпочити від того, що сталося, ну і щоб команда від мене теж відпочила. Повернувся додому до Грузії, все обдумав і відповів, що готовий поїхати на їхніх умовах та повернутися на буткемп для підготовки. Я попросив чітко прописати мої повноваження, щоб не було такого, що я лізу до всіх у обов’язки. Або я заткнуся і нічого не робитиму, щоб цього не допустити.

Можливо вони неправильно зрозуміли мої слова. Після цього мене намагалися переконати, що я не мотивований, тож не поїду на мейджор. Я такий: «Кікайте з будь-якої причини, але не з мотивації. Чи не *** [обманюйте]». В результаті мене морозили і кікнули в останній день перед тим, як мали купувати квитки на мейджор. Чому не можна було одразу розлучитися на буткемпі? Я ж сам це запропонував.

Про кік мені повідомив Алдар [CEO]. Ніхто інший не сказав мені про це. Тобто навіть у письмовій формі ніхто з тиммейтів не написав дефолтну фігню на кшталт «Дякую, удачі» і так далі. Просто нуль слів. Ну, це їхнє право. За день чи два до кіка мені хіба що писали: “Нам треба поговорити”. Я відповів: «Якщо щодо кіка, то не бачу сенсу, але якщо з приводу чогось іншого — окей». Можливо, вони якось неправильно сприйняли мою відповідь, але в моєму розумінні команда могла б написати хоч пару слів.

Якби я мовчав про проблеми і просто терпів весь цей *** [капец], я б спокійно поїхав на мейджор із HR. Мені ніхто б слова не сказав, але навіщо це мені? Для мене це втрата нервів та часу. Який результат там буде? Мої нерви коштують дорожче, ніж подорож з HR на мейджор. Без мене займуть перше – молодці, але це не означає, що зі мною був би інший результат. Займуть останнє місце – це теж не означає, що вони не зайняли б його зі мною.

Як із такими проблемами вдалося відібратися на мейджор? Скажу так: і з величезними проблемами проходили на турніри. Половина чемпіонів Інту за місяць до турніру хотіла дизбандитися. Умовно, Liquid з Матумбою та Міраклом хотіли дизбандитися. Такі ситуації трапляються. Ніколи не знаєш, як усе повернеться. Може, в майбутньому гравці HR зрозуміють і почують мої слова, побачать те, про що я говорив — подивимося. Проблема не в тому, що у команді були проблеми, а в тому, що їх не бачили та не планували вирішувати.

Проблеми в мені теж були — цього не заперечую. Здебільшого ці проблеми пов’язані з моєю соціальністю. Ще мені казали, що я лізу в чужі завдання. Але я це робив, бо вони не виконувалися. Потім вже пред’являли, що я «душу». Я просив, щоб вони мені давали про це знати відразу — це б припинилося.Я вважаю, що згодом я змінююся як людина, але не так кардинально, як хотілося б усім. Я доводжу своїми діями, що вже не вперше приходжу до команди (Gambit , BetBoom, HR), яку всі вважають аутсайдером, і роблю з неї топ-3 регіону. Я йду в ці команди не через те, що маю 10 тисяч пропозицій і всі мене хочуть. Просто так виходить у моїй кар’єрі. Може, я невдаха. Може, я такий дурень.Якщо я прийду в команду і там все працюватиме як годинник, то я з кайфом просто натискатиму кнопки. Але у всіх колективах, у яких я був, мені доводилося робити роботу не лише за себе, а й за інших, переважно тренерську.Навряд чи зараз знайдеться команда, яка захоче взяти мене і до якої я захочу приєднатися. На початку сезону я просився у пару команд тренером, але не склалося. До складу, де половина старих, а половина молодих, мені йти не хочеться — інакше вийде те саме. Буде набагато простіше, якщо мені дадуть слот у нижньому дивізіоні, п’ятьох молодих паберів – хоч із нульовим досвідом – і буткемп. Я з ними сяду на 2-3 місяці і якщо кожен розумітиме, що це робота, а не санаторій і слухатиме, то думаю, що до Інту я зроблю з них цукерку. Тепер я планую тиждень відпочити. Може, кілька разів запущу стрім. Але повертатися до кар’єри стрімера не хотілося б бо не моє. Раніше я, навпаки, говорив, що кар’єра гравця забирає багато нервів, тому краще бути стрімером. Так, це так, але здоровий спосіб життя дуже допомагає ці нерви зберегти. Якби я не займався спортом, не намагався правильно харчуватися і нормально спати, то я не витримав би усієї цієї *** [маячні], яка відбувалася на буткемпі.

Нині я вільний агент. Я припускаю, що залишуся на про-сцені як гравець, але думаю, що не так на першій позиції, як на «трійці». Мені здається, я у непоганій формі. Але, швидше за все, я хантитиму гравців. Дякую, що вислухали. Це була повість про гравця, який хоче результату більше, ніж інші (суб’єктивна думка!), а чи вдасться йому чи ні — майбутнє покаже.

Материалы по теме

Російський букмекер має філії в Криму, але збирає найкращі команди світу на своїх турнірах і в них беруть участь чисельні українці

Український коментатор і стрімер Михайло Olsior Звєрєв спробував привернути увагу світової спільноти до того, що російський букмекер BetBoom має відділення в тимчасово окупованому Криму в місті Сімферополь.

Російський кіберспортивний спрут розкинув щупальця в Європі, а Україна не може нічого вдіяти

Росіяни продовжують експансію в Європу, намагаючись залишитися у світовому кіберспорті попри війну в Україні. Схоже, одіозний холдинг ESForce і російські олігархи, які за ним стоять, стали розумнішими і тепер не кладуть всі яйця в одну корзину.

Російський The International. Цього року на турнірі буде рекордна кількість команд та гравців з країни-терориста

Цього року The International встановить своєрідний і дуже неприємний для українців рекорд. В турнірі братимуть участь аж чотири колективи з Росії – це 20% від загальної кількості учасників головного турніру з Dota 2.

Resolut1on не зміг допомогти BetBoom пройти на The International, росіянам доведеться грати відкриті кваліфікації

Як і на минулому Мейджорі Resolut1on не зміг допомогти BetBoom виграти турнір. В чаті української трансляції несеться спамом одне повідомлення: “Рома, привіт, це Буданов. Гарна робота, так тримати”!