Скандал навколо Назарія Гусакова! Відомого в кіберспорті діяча звинувачують у зловживанні благодійними внесками

Назарій Гусаков, колишній менеджер з комунікацій NAVI та амбасадор Української Професійної Кіберспортивної Асоціації (UPEA), опинився в епіцентрі публічного скандалу.

Його звинувачують у можливих зловживаннях зібраними коштами на лікування спінальної м’язової атрофії (СМА). Серед претензій — відсутність прозорої фінансової звітності, підозрілі транзакції, можливе використання криптогаманців із мільйонними сумами, а також витрати на букмекерів та азартні ігри.

Міський голова Львова повідомив, що з червня 2024 року Гусаков безкоштовно отримував усі необхідні ліки. Сам Назарій відповів, що частину препаратів купував неофіційно, щоби зменшити витрати. За його словами, від міської влади він отримував 28 флаконів на рік, тоді як річна потреба становить 40. Він також зазначив, що зібрані кошти витрачалися не лише на медичні препарати, а й на побутову допомогу.

«Моя найбільша помилка, яку я визнаю, — це те, що я ніколи не розділяв власні гроші та гроші з донатів. Я сприймав ці кошти як ресурс для продовження життя», — прокоментував Гусаков.

Збір на підтримку Назарія активно просували відомі особистості й медіа. Серед них — журналістське об’єднання «Bihus.Info», ветеран і публічний діяч Валерій Маркус, кіберспортсмен Олександр s1mple Костилєв, журналіст-розслідувач Михайло Ткач («Українська правда»), коментатори Олексій Ухо Малецький та Арсеній ceh9 Триноженко.

Скандал прокоментував Арсеній Триноженко:

“Знав Назарія років 15, допомагав йому один з перших свого часу, не знаю як так сталось, коли саме він вирішив перейти якусь межу, але дуже прикро. Часто такі речі відбуваються, коли нема із ким поділитися своїми проблемами та переживаннями, а в нього дійсно дуже складна доля у всіх сенсах. Ми всі не ідеальні і мабуть кожен все життя бореться сам із собою, йому на жаль не повезло більше ніж іншим, бо він мав боротись і фізично і духовно. Напевне через страшний недуг він вирішив, що може більше ніж інші. Але все ж я хотів би, що ми залишались людьми, донатили на ЗСУ чи гуманітарні речі, та не падали духом і все ж вірили в гарні справи, бо без сліпої віри у перемогу добра над темрявою нічого не буде”.

Знав Назарія років 15, допомагав йому один з перших свого часу, не знаю як так сталось, коли саме він вирішив перейти якусь межу, але дуже прикро. Часто такі речі відбуваються, коли нема із ким поділитися своїми проблемами та переживаннями, а в нього дійсно дуже складна доля у…

— Arseniy Trynozhenko (@cehebu4) June 19, 2025

Назарій Гусаков також прокоментував скандал навколо нього у себе в Фейсбук: 

Я живу — завдяки вам. Завдяки вам тримаюсь. І це ніщо не змінить.

Будь ласка, не донатьте мені. Я ні на що не збираю зараз і бачу, що якісь кошти продовжують надходити.

Колись я публічно попросив про допомогу – на ліки, реабілітацію, виживання. Ви відгукнулися, і дали мені шанс, якого не давала система. Це було 5 років тому, коли я був простим хлопцем із Левандівки.

Зараз мені тридцять один і я стараюсь боротись. Мені стає гірше. Вже не можу банально підняти рукою телефон чи взяти виделку. Я потребую догляду 24 години на добу, мене постійно потрібно перевертати з живота на спину і навпаки, допомагати відхаркувати мокротиння, розминати м’язи. Біля мене безліч людей (реабілітологи, фізіотерапевти, ерготерапевти, масажисти, асистенти, спец.харчування), які мені допомагають у цьому і не отримують за це «офіційну» зарплатню. Допомоги по побуту, коли я хворію, чи коли мені потрібно просто поїхати за межі району. На всі ці потреби мені щомісяця потрібно 250-300 тисяч гривень.

Реабілітація 100-140 тисяч в залежності від стану та кількості реабілітологоів

Допомога по побуту 50-80

Масаж 30-40

Спец харчування 60-70

Жовтень 24 року по березень 25 року

Не вилазив з хворіб, були додаткові витрати на процедури та препарати.

Хвороба не дозволяє мені робити пауз. Я і так пізно почав лікуватися…

Ліки від міської ради я отримую рік: на цей рік продовжили, наче, і на разі ту інформацію, котру я маю, це 20 банок всього. Але розмовляли з п. Мером, я пройду повторний генетичний огляд і можливо місто зможе збільшити кількість банок. Я приймаю препарату по 6,6мл. Завжди. Ще до того, як почав лікуватись безперервно. До цієї допомоги від міста я намагався забезпечувати ліками себе сам. Препарати вдалося купувати з рук. Левову частину послуг я оплачував без офіційних накладних. Це про реальність, де життя дорожче за бухгалтерію. Я повинен був думати на рік чи два наперед, я просто хотів жити. Мені допомагали ліками з усіх куточків світу.

До зборів (ці 3,5 роки) мені допомагали букеристи та покеристи завдяки яким в добавок до своїх робіт я міг лікуватись в тому числі еврізді. Мені допомагали близькі, хтось кошти позичав. Шукав препарат там, де тільки міг, бо завжди казав, що збираю кошти на те, щоби якнайдовше жити. В комплексі. І життя це не лише про ліки.

Кожен з вас знає, скільки коштує щоденний похід в аптеку, послуги супроводу, догляду і реабілітації, спеціальне харчування. Адже коли для того, щоб відкашляти мокроту з легень, здоровій людині просто треба зробити глибокий вдих і додати трішки сили, а мене потрібно дві години відстукувати. І це не за планом. Коли пізно ввечері вдалось знайти реабілітолога, що пожертвував своїм часом, аби я міг вдихнути — таку послугу не замовиш, і не оплатиш з чеком. І таких потреб у мене 90%.

Тепер розумію, що треба було вести окремі рахунки, збирати чеки, але я не мав у цьому необхідного досвіду, не думав, що прийдеться звітуватися за життя.

Я дякую всім, хто проявив розуміння, підтримував мене в боротьбі з важкою хворобою і допомагав продовжувати свій «танець життя». Я дякую моїм лікарям, державним та приватним. Я дякую місту за підтримку в лікуванні. На жаль, такі люди потребують більше. До мене жодного разу за 31 рік не прийшов лікар, чи працівник чи психолог. Не запитав “Назар, як ти”? Напевно, я жив теж неідеально. Я заробляв як міг. Я працював в БК, вже зараз заборонених у нас. Я брався навіть за обмін сум, з яких мені був маленький відсоток. Я хотів і хочу жити. Зрештою, ідеальних людей не існує.

Я підтримував інші родини з такими ж діагнозами, ділився знаннями, досвідом, навіть коштами. Частину зібраних для мого лікування коштів я направив на допомогу родинам військових. Я не святець, але я чесно старався не бути осторонь чужого болю.

Немає ціннішого звіту, ніж те, що я досі тут. Дякую вам за життя.

І найголовніше: я дякую своїм бабусі та дідусі, котрі невпинно 31 рік зі мною. Мені допомагають, багато. Але вони ті, хто зі мною завжди. І я боюсь, коли не стане…

Роботи в наві я вже позбувся. Це був єдиний мій дохід, який був точно щомісяця