На HLTV вийшла цікава стаття, де розглядається проблема надто щільного графіка турнірів, який шкодить якості кіберспорту в Counter-Strike. Рекомендуємо вашій увазі повний переклад цього цікавого аналітичного матеріалу.
*****
Counter-Strike — це велична гра. Кіберспорт, що витримав випробування часом і вже понад два десятиліття сяє на наших моніторах, сповнений яскравих моментів і турнірів, і, що найважливіше, позитивно вплинув на життя багатьох людей.
Гра протягом років формувала здорову екосистему, принаймні у порівнянні з іншими дисциплінами, де розробники намагаються занадто активно впливати на розвиток сцени. Її стабільність привела мільйони глядачів на найбільші події року. Мейджори, Кельн і Катовіце (невдовзі — Краків), а також безліч інших турнірів виділяються у календарі, і фанати щоразу з нетерпінням чекають їхнього старту.
Але чи можемо ми все це втратити?
Візьмемо початок осіннього сезону 2025 року як приклад. Минуло лише два місяці з моменту літньої перерви в липні, а ми вже стали свідками семи турнірів рівня tier-1 — і я не звинувачую тих, хто не може назвати всі з них.
Хайп навколо TYLOO після перемоги на FISSURE Playground 1 швидко зник.
Сезон розпочався з FISSURE Playground 1, що відбувся під час літньої паузи, а вже за три дні стартував IEM Cologne, без належного розігріву для події такого масштабу. З того часу календар не мав жодної паузи. Короткі перерви між турнірами залишають занадто мало часу для фанатів і контентмейкерів, аби переварити попередні події. Сенсаційні перемоги, як у TYLOO на FISSURE Playground, зародження суперництв чи історії повернення гравців, які переживають кризу, швидко губляться, адже увага миттєво переключається на наступний турнір у цьому нескінченному конвеєрі.
Недавній приклад — Spirit, які виграли IEM Cologne з дебютантом Іваном “zweih” Гогіним, але їхній тріумф швидко забувся через старт онлайн-турніру BLAST Bounty, який розпочався лише за два дні. Наразі, після вихідних із двома паралельними турнірами — FISSURE Playground 2 та Starladder Fall Budapest, у календарі Counter-Strike з’явився рідкісний шестиденний перепочинок перед стартом ESL Pro League S22. Звісно, це стосується лише тих команд, які не борються за слот на мейджорі, адже вони у цей час подорожують на невеликі LAN-турніри, щоб роздобути додаткові VRS-очки.
У команд з’явиться можливість використати цей час, щоб освіжити свої тактики після тривалих переїздів і виступів. Але чи можемо ми справді очікувати від них гри на максимумі при такому виснажливому ритмі?
Легко забути, що гравці — це люди, у яких є життя поза сервером. Дехто має маленьких дітей, які природно стають пріоритетом у рідкісні вихідні дні, залишаючи мінімум часу на відпрацювання нових раундів на Ancient. Інші просто потребують перерви від Counter-Strike після нескінчених періодів безперервних турнірів і подорожей, використовуючи цей час, щоб відпочити та відновити сили. Це ще більше скорочує можливості для оновлення тактик.
Багато вже було сказано про подібну проблему у футболі, де гравці навіть обговорювали страйк через постійне збільшення кількості матчів. Хоча рівень фізичного навантаження у цих двох дисциплінах сильно різниться, можна з упевненістю сказати, що турнірний календар, де немає перерв, шкодить якості Counter-Strike на топових турнірах, адже команди змушені боротися з настільки хаотичним графіком, що підтримувати стабільний рівень гри стає майже неможливо.
Eternal Fire мав неймовірно насичений початок 2025 року.
Одним із найкращих прикладів цього є Aurora. Турецька команда розпочала рік під тегом Eternal Fire і мала надзвичайно насичений старт сезону, під час якого вони постійно виходили у плейоф, але у вирішальні моменти так і не змогли здобути трофей у свій «фіолетовий період».
«Я трохи боюся вигорання, але ми професіонали. Думаю, що за допомогою нашої організації, мого боса, менеджера, тренера та всієї команди ми зробимо все можливе, аби наші гравці залишалися здоровими, бо це важливо», — сказав Енгін “MAJ3R” Кюпелі в інтерв’ю HLTV на PGL Cluj-Napoca, турнірі, що припав прямо на середину їхньої шеститурнірної серії, яка тривала майже чотири місяці.
Хоча немає жодних гарантій, що відпочинок та тренування допомогли б Aurora здобути трофей, оновлення плейбуку та трохи часу без постійних подорожей могли стати саме тим, що потрібно команді для прориву. Зрештою, вони були однією з лише двох команд, яким вдалося обіграти Vitality у першій половині 2025 року.
Дам’ян “kyxsan” Стойлковскі також нарікав на брак простих тренувань після підписання в середині сезону Іллі “m0NESY” Осіпова. Хоча рішення змінити склад під час насиченого відрізку сезону було власною ініціативою Falcons, вони одразу кинули свою нову зірку у вир подій — на IEM Melbourne та BLAST Rivals — із мінімальною кількістю часу для підготовки.
Навіть пропустивши PGL Astana, македонський капітан чесно визнав, наскільки складним був цей процес для команди. «Є ще стратегії, де я мушу нагадувати йому, що саме потрібно кидати», — розповів він HLTV на IEM Dallas. «Я не звинувачую його, адже він приєднався до команди, і вже через два дні ми вирушили на турнір у Мельбурн, тож у нас просто не було часу пройти увесь плейбук».
Чи то брак практики, надмірний тиск чи якась «прокляття» врешті зламали Falcons в Остіні, але відсутність стабільного награвання явно зіграла свою роль. Проте, на їхній захист можна сказати одне: від m0NESY не відмовляються.
Брак практики завадив інтеграції m0NESY у систему Falcons.
Хіба команди не можуть просто пропускати турніри, щоб краще підготуватися? Хоч у такому рішенні є певна логіка, воно є неймовірно ризикованим. Пропустити змагання, розраховуючи на кращий результат у наступному, звучить розумно, але що робити, якщо ця ставка не виправдається? VRS — жорстока система: відсутність очок на кількох турнірах поспіль може коштувати майбутніх інвайтів або ж найважливішого — грошей від наклейок на Мейджорі, тоді як інші команди виснажуються в цій гонитві за балами.
І тут проявляється ще одна велика проблема: більшість турнірів мають практично однаковий пул учасників, і повторювані матчі створюють відчуття дежавю. Тільки цього разу підозра, що «ми вже це бачили», є реальністю, а не ілюзією. Нещодавно очікувалося, що IEM Chengdu та PGL Bucharest проходитимуть одночасно й змушуватимуть команди обирати між ними, але організатори PGL змінили дати, щоб дати змогу командам відвідати обидва турніри.
Формати змагань ідуть тим самим шляхом. Це або швейцарська система, або група з подвійним вибуванням, яка переходить у плейоф з шістьма командами. Винятки, на жаль, трапляються вкрай рідко.
Ця жорсткість підсилює ширшу проблему подібних результатів на різних турнірах. Коли всі змагання проходять за однаковим форматом, у циклі бракує різноманітності та новизни, що поступово призводить як до втоми глядачів, так і до вигорання гравців.
Аудиторія починає втрачати інтерес до турнірів, адже їхня повторюваність робить івенти майже взаємозамінними, а велика кількість змагань лише посилює проблему.
BLAST — один із небагатьох організаторів, які намагалися зробити щось інше завдяки формату Bounty, що дозволяв командам ризикувати частиною призових та, відповідно, важливими балами VRS. Проте ця ідея не набула популярності.
Формат давав командам можливість максимально викладатися на турнірі з високими ставками, адже на кону були не лише гроші, а й шанс заробити додаткові VRS-очки. А це могло допомогти деяким складам пробитися на Major чи хоча б отримати інвайт на вищий етап.
Більший ризик для команд робив матчі безперечно більш захопливими, а деякі вдалі ставки могли б нарешті визволити Майка “DarfMike” Вінніка з його вічного «чистилища», коли баунті раз за раз відхиляються. Але, на жаль, команди та гравці воліють обирати безпечний варіант — берегти гроші та VRS-бали, через що цікава задумка турніру так і не виправдала себе.
Тут немає жодних нагород.
Якщо подивитися на минулі події крізь рожеві окуляри, я хотів би нагадати про особливий шарм, яким колись вирізнялися трансляції на Twitch. ESG Tour Mykonos і серія cs_summit досі живуть у пам’яті багатьох, а дехто навіть регулярно наспівує культову пісню з грецького івента.
Атмосфера cs_summit була ковтком свіжого повітря для сцени: гравці та тренери приєднувалися до талентів на дивані, аби обговорювати все, що спадало на думку. Хоча комусь і не подобалася ідея «несерйозної» трансляції, дух якої досі зберігся в сезонах EPL (хоча там так і не вдалося відтворити ту ж «магію»), цей турнір став довгоочікуваною перервою від шаблонних змагань, до яких ми всі вже звикли.
Але чи могли б такі івенти спрацювати сьогодні? FISSURE були змушені провести один зі своїх турнірів під час літньої паузи через надто щільний календар. Навіть якщо теоретично вийшло б організувати подібне змагання попри всі численні варіації Frequent Flyer tokens, які змушують команди віддавати пріоритет певним подіям, аби не втратити інвайт на наступний турнір цього організатора та отримати трохи додаткових призових, список учасників виглядав би зовсім не так, як у 2017-му, коли на пляжі Міконоса приїхали одразу вісім команд з топ-20.
Але розірвати це коло дуже важко. Найбільші турнірні оператори хочуть, щоб їхні змагання дивилася якомога більша кількість глядачів, щоб отримати максимум грошей від спонсорів. Тому вони роблять усе можливе, щоб заповнити календар дешевшими у проведенні подіями зі студійними матчами, а іноді навіть онлайн-турнірами.
І саме це зараз є найбільшою проблемою. ТО знайшли спосіб триматися на плаву, організовуючи студійні або онлайн-івенти, причому великі гравці фактично займають майже кожен день у календарі, аби «задушити» конкуренцію з боку дрібніших організаторів.
Втім, навіть менший, ще не перевірений організатор може привернути достатньо уваги до свого турніру попри жорстку конкуренцію. Поточна LAN-гарячка за VRS-очками перед дедлайном інвайтів на Major 6 жовтня, коли команди літають по всьому світу, намагаючись вичавити максимум балів за сезон, показує, що вони готові йти на великі жертви заради цих LAN-балів, які можуть зробити їх переможцями.
Фани також доводять, що їм цікаво, коли є чітка ставка: вони масово йдуть у X та на форуми HLTV, щоб обговорювати навіть той результат, який підвищив шанси BetBoom потрапити на Major всього на 0,3%.
І саме це змушує мене вірити, що якби ми поєднали менші турніри з нестандартним підходом і новими ідеями — будь то у виборі талантів, форматі чи атмосфері івента, — а також залучили більшу різноманітність команд, яким реально є за що боротися, люди обов’язково б підключилися і дивилися.
Зростання якості менших турнірів також змусило б найбільших організаторів піднімати планку, попри те, що деякі вже роблять невеликі кроки у правильному напрямку. Згаданий вище формат BLAST Bounty став ковтком свіжого повітря, навіть якщо онлайн-частина турніру відбирає значну частину емоцій, а рішення ESL провести всі етапи IEM Chengdu з живою аудиторією безсумнівно зробить цей івент цікавішим.
Але той факт, що у 2025 році ми знову змушені дивитися онлайн-CS першого рівня, — це справжня ганьба. Турнірні дні, які можна було б використати для івента, що викликає захоплення, або принаймні дати шанс меншому організатору показати свою концепцію широкій аудиторії, тепер заповнені нудними матчами та трансляціями «з кімнат».
Після літньої паузи групові етапи BLAST Bounty та BLAST Open, що проходили онлайн, «з’їли» 12 днів і без того переповненого календаря і, на мою думку, мали мало цінності. Це і є найбільша проблема турнірного циклу зараз.
Занадто багато якісного Counter-Strike, бажано зіграного на аренах перед повними трибунами, — ніколи не буде проблемою. Ніхто не втомиться від протистояння Даніила “donk” Кришковця та Матьє “ZywOo” Ербо, коли вони сходяться у вибухових матчах плейоф, які вирішують долю турніру та схиляють шальки терезів у їхній боротьбі за титул «Гравця року HLTV». Ніхто не відмовиться й від видовища, коли андердог б’ється проти найкращих команд світу, навіть якщо він «не має на це права».
А ось перевантаження бляклими, другорядними матчами в довгостроковій перспективі може виявитися справжньою проблемою. Так, кілька відчайдухів і далі сидітимуть цілими днями за моніторами, дивлячись Counter-Strike, але більшість — ні. І якщо ці люди поступово вигорятимуть від перегляду нашого прекрасного кіберспорту, то ми опинимося у великій небезпеці. Спочатку втомляться кілька фанатів, потім пропустять кілька трансляцій, не відбудуться кілька фанатських «вотч-паті», і непомітно весь запал зникне.
Навіть Counter-Strike не є невразливим, і якщо ми знову й знову отримуватимемо ті самі матчапи, які з часом втратять сенс, навіть найкращі моменти можуть почати здаватися лише розігрітими залишками після епічного банкету.