В авторитетному виданні New York Post вийшла стаття про те, як Україна ефективно використовує геймерів на війні з Росією.

Ось ключові моменти, про які йдеться в матеріалі.
- Геймери як пілоти дронів. Українські військові дедалі більше покладаються на дрони, і виявилося, що люди з досвідом у відеоіграх особливо ефективні в ролі операторів FPV-дронів. Координатор підготовки у 25-й десантній бригаді ЗСУ Олег Грабовий, американець українського походження, стверджує: «Спритність, яку ви отримуєте з геймпадом Xbox, безпосередньо передається на керування дроном. Найкращий FPV-пілот, якого я зустрічав, був завзятим геймером».
- Добровольці з усього світу. До бригади масово приєднуються іноземні волонтери з ігровим бекграундом — з США, Канади, Великої Британії, Австралії та Франції. Від 2022 року їхня кількість значно зросла, особливо після зниження темпів західної допомоги Україні.
- Швидка підготовка. Військові відкрили три тижні відбору для новачків, які хочуть стати операторами дронів. Після цього на них чекає шеститижневий базовий курс. Ціль — відсіяти «туристів війни» і залишити тих, хто дійсно здатен воювати.
- Приклади з особистих історій.
- Сем, 20-річний американець із Чарлстона (Джорджія), який брав участь у змаганнях з перегонів дронів, долучився до ЗСУ, щоб «використати все, що він навчився у спорті, на користь України». Його батьки «не в захваті», але прийняли його вибір.
- Гаррет, британець із Уельсу, залишив роботу в Національній службі охорони здоров’я, маючи диплом інженера-електроніка. Каже, що зміг поєднати досвід сапера, технічні знання та любов до геймінгу.
- Незалежна ініціатива. Координатор Шон МакВей розповів, що завданням курсу є чесно показати, хто готовий до реальних бойових умов: «Ми відсіюємо фантазерів і туристів. Якщо ти не витримуєш — тебе виключають».
- Мотивація іноземців. За словами Грабового, сотні молодих американців приїжджають, бо вважають, що їхній уряд зрадив Україну. Багато з них — 18–20 років, часто з українським корінням.
- Результати. Українські дрони вже досягають глибини російської території, зокрема Москви, що створює нові проблеми для Кремля.
Стаття подає тему через призму західних добровольців і не згадує про українських пілотів чи інструкторів, які відіграють значно важливішу роль. Ідея використання геймерських навичок у війні — не нова, але тут вона отримала яскраву персоніфікацію. Сумнів викликає лише масштаб участі іноземців: хоча журналісти вказують на «сотні» іноземців, реально ці цифри ніяк не підтверджено.