Після перемоги Natus Vincere над Team Vitality у плей-оф VCT EMEA видання Sheep Esports поспілкувалося з досвідченим капітаном Кирилом «ANGE1» Карасьовим. Найстаріший діючий український капітан розповів про довгий шлях від Counter-Strike до VALORANT, роль у наставництві новачків та багато іншого. Пропонуємо вашій увазі повний переклад інтерв’ю.
Як би ти описав атмосферу на сервері сьогодні і як оцінюєш свій виступ?
На початку, під час перших чотирьох раундів, команда почувалася трохи невпевнено та нервово; все ж таки це був матч на виліт. Ми швидко переговорили між собою, і я сказав усім більше спілкуватися, бути присутніми в грі та отримувати від цього задоволення. Після цього нам вдалося заспокоїтися й зібратися.
Ти мав довгу кар’єру — від Counter-Strike до VALORANT. Чи очікував ти, що після стількох років усе ще змагатимешся на такому рівні?
Чесно кажучи, ні, бо це неймовірно складно. Але я тут, і дуже вдячний, що досі можу грати, отримувати задоволення від гри й навіть інколи перемагати. Аім все ще гарний.
Які уроки з Counter-Strike виявилися для тебе найціннішими як для IGL у VALORANT?
Передусім — досвід. Мені стало набагато легше читати молодих IGL, оскільки вони схильні дотримуватися одних і тих самих шаблонів. Важко це пояснити в парі речень, але є певні сигнали, які можна побачити. Плюс до цього — навичка працювати з гравцями та вміти ефективно з ними спілкуватися, що вкрай важливо.
А з іншого боку, що було найважчим у процесі адаптації до VALORANT у порівнянні з CS?
Кількість змінних. Тут так багато агентів, здібностей і стільки можливостей, що залежать від суперника. Постійно доводиться прораховувати різні сценарії. Але якщо чесно, це та частина, яка мені подобається найбільше. Я люблю працювати головою, аналізувати й адаптуватися. Карти та мета змінюються так часто, що я не маю можливості розслаблятися — це тримає мене в тонусі. У CS, навіть у CS2, ти часто повторював одні й ті самі раунди знову і знову. Тут же майже щотижня з’являється щось нове».
NAVI запросили новачка Алекса «alexiiik» Хавласекa. Як ти допомагаєш молодшим гравцям адаптуватися до темпу VCT?
Іноді мені доводиться бути дуже прямолінійним. Молоді гравці часто роблять помилки, які приносять із Tier 2, тому я зупиняю їх і пояснюю: “Ти не можеш робити це без причини”. Я кажу їм: “Якщо ти збираєшся зробити ризикований крок, потрібно мати достатньо інформації, щоб його виправдати. Не роби щось лише тому, що тобі так хочеться”. Але, чесно, я дуже пишаюся Алексом. Він прогресує набагато швидше, ніж я очікував, переходячи на Tier 1 рівень.
Чи довелося тобі змінювати свій стиль капітанства, щоб краще взаємодіяти з молодшими тіммейтами?
Так, але не через їхній вік, а через брак досвіду. Я менше можу покладатися на них під час прийняття рішень у середині раунду або при передачі детальної інформації, тому нам довелося адаптуватися. Це зробило нас трохи більш передбачуваними в атаці, але водночас гравці почуваються комфортніше.
Тепер твоїм тренером є Вінсент «Happy» Шопенгауер, легенда CS. Що для тебе означає працювати з ним і чи додає це додаткової мотивації?
Не зовсім мотивації, але я дуже ціную можливість працювати з таким досвідченим фахівцем. У CS, а тепер і у VALORANT, ми йшли різними шляхами, тому бачимо деякі речі по-різному. Думаю, це навіть добре, коли тренер і IGL мають різні погляди, адже разом вони можуть створити щось унікальне з часом.
Чи згадуєш ти себе в молоді роки, дивлячись на енергію молодших тіммейтів і чи ця енергія мотивує тебе бути прикладом?
Не зовсім. Я був набагато кращим, коли був молодшим; гравці сьогодні слабші порівняно з тими часами (сміється). Чесно, VALORANT пощастило, що я прийшов сюди вже після своїх років у CS. Якби я був тут у 25… ну, це була б зовсім інша історія.
Після такої довгої кар’єри, що тебе щодня мотивує? Чи є конкретні досягнення, яких ти ще прагнеш?
Перемоги. Я голодний до перемог. Я ненавиджу програвати й люблю вигравати — саме це мене тримає. Гроші для мене не мають значення; ніколи не мали. Можливо, це коштувало мені деяких можливостей у минулому, але перемога — це все, що мене цікавить.
Багато фанатів бачать у тобі такого собі дідугана. Ти приймаєш цю роль і як показуєш, що досвід може конкурувати з молодістю на високому рівні?
Деякі ігри насправді даються мені легше завдяки досвіду. Наприклад, сьогодні робити коли проти молодого IGL на кшталт Unfake (Bartosz Bernacki) не було надто складно. Але бувають і погані ігри, як та проти Gentle Mates, де я відчував, що значною мірою винен у нашій поразці. Після цього я зіграв безліч матчмейкінг-ігор, щоб виправити ситуацію. Тож так, досвід дає мені переваги, але є й недоліки.
Чи вважаєш, що вік має значення для змагань на найвищому рівні?
Не зовсім. Кіберспорт — це не про вік, а про мотивацію. Наскільки сильно ти хочеш грати? Наскільки сильно ти хочеш змагатися? Ось що важливо. Звісно, після 40 може бути інакше. Навіть зараз мені складніше знайти мотивацію, щоб грати так само багато, як раніше. Моя механіка вже не та, що була, але я приношу мотивацію та рішення, щоб допомогти команді. Важливий баланс. Якщо граєш занадто багато — вигоряєш, якщо занадто мало — падають навички. Потрібно знайти правильний баланс».