Період з 2021 року і особливо період після початку повномасштабної війни несподівано став періодом розквіту українського Counter-Strike.
Золота ера українського CS
Звісно окрім NAVI, які були зосереджені здебільшого на росіянах, були ще HR і EC.Kyiv, проте в цілому ситуацію в українському CS можна було б назвати стагнуюючою. На сцені регулярно з’являлися нові проєкти, проте всі вони не мали серйозних інвесторів і були спрямовані або на матчфіксинг, або ж це просто були мікси гравців у пошуках товстого гаманця.
Ситуація кардинально змінилася у 2021 році і особливо після початку повномасштабного вторгнення. На ринку з’явилися B8, Leo Gaming, EC.Kyiv зробили ребрендинг у IKLA, після початку війни з’явилися Lazer Cats, були створені і здійснили прорив Monte, справжній бум спричинили команди зірок футболу Зінченка і Коноплянки – Passion UA і kONO.ECF.
Український професійний CS ніколи не бачив такого розквіту, за всі понад 20 років існування кіберспорту не було такої кількості професійних команд, які б платили гравцям зарплату, мали медійну і керівну команди і виглядали як амбітні організації.
Через кілька років злетів і падінь виглядає так, що більшість проектів, які не змогли закріпитися на Мейджорах, опинилися на грані краху.
Виживуть тільки найсильніші
Першими ще у 2024 році пали IKLA. Їх засновник Максим Беднарський після чергового проваленого циклу Мейджора просто розпустив гравців і закрив проєкт. Минулого року Максим тизерив новий проєкт і запросив до нього інвесторів, проте, минуло багато місяців, а офіційного анонсу так і не відбулося.
Інший клуб Leo Team, який існує з 2021 року, продовжує грати турніри, оновлює соціальні мережі, проте більшість ключових гравців складу вже оголосила про пошук нової домівки у мережі Х. Клуб ніяк не реагує на їх пости і не оголошує про плани на майбутнє і все виглядає так, наче проєкт просто дограє до певної дати…
Passion UA, зареєстрований в Британії, вже більше року як перереєстрований на CEO клубу Артеміда Рябовса, якому тепер належить 75% компанії, яка завжди асоціювалася з її інвестором Олександром Зінченко. Схоже зірка футболу припинила інвестувати у колись дуже амбітний проєкт, який мав свої злети, але так і не досяг мети, поступово перетворившись з національної надії у міжнародну команду з незрозумілим позиціюванням.
У Linkedin майже всі співробітники клубу, включаючи керівництво, відкриті до пропозицій нової роботи. З 5 червня соціальні мережі клубу не оновлюються, тож все виглядає так, що це кінцева для Passion.
kONO.ECF – ще один амбітний проєкт футболіста ніколи не вирізнявся великими досягненнями на міжнародній арені і насамперед запам’ятається низкою гучних скандалів і звинувачень, якими обмінювалися між собою гравці і керівництво організації. Останнім постом у телеграмі клубу стало привітання обличчя проекту і співвласника клубу Євгена Коноплянки з Днем Закоханих. Після 14 лютого клуб зник з інфополя і не подає ознак життя.
Що далі?
Парадоксально, але український Counter-Strike пережив свій найбільший бум саме після початку повномасштабної війни. Саме у найскладніший період країна отримала найбільшу кількість професійних клубів за всю історію сцени. Однак уже зараз можна побачити другу фазу цього циклу – ринок проходить через природну консолідацію.
Майже всі ці організації зіткнулися з однаковою проблемою – економіка сучасного Counter-Strike дедалі сильніше зав’язана на участь у Мейджорах та великих турнірах. Після введення системи VRS і скорочення кількості незалежних турнірів утримувати склад стало значно складніше. Команди, які не потрапляють на Мейджор або не можуть стабільно грати на топ-рівні, фактично змушені працювати у збиток.
Багато українських проєктів останніх років створювалися на хвилі ентузіазму, патріотичного піднесення або за рахунок інвесторів, які очікували швидкого спортивного прориву. Реальність виявилася значно складнішою. Після кількох років існування виживають переважно ті організації, які мають довгострокове фінансування, сильний бренд або стабільний доступ до великих турнірів.
В той час, як B8 стали стабільними учасниками Мейджорів і активно розвивають академічні склади, інші учасники ринку тихо згортають діяльність.
Сьогодні українська сцена виглядає не як ринок, що зростає, а як ринок, який переходить від бурхливого розширення до етапу відбору найстійкіших проєктів. І найближчі один-два роки покажуть, чи зможуть організації рівня Lazer Cats, IC, Passion UA, kONO.ECF і Leo вижити, чи основними представниками країни залишаться лише 2-3 великих клуби.