Мой кабинет

Для активации аккаунта, перейдите по ссылке, отправленной на Ваш электронный адрес

При изменении почты на Ваш текущий адрес будет отправлено письмо для подтверждения изменения.
Новый адрес не будет активирован до подтверждения со старого адреса.
Выйти

Найвідоміший кіберспортивний журналіст світу Річард Льюїс написав чергову дуже суперечливу статтю, в якій він підіймає питання заборони російських гравців, подвійних стандартів в кіберспорті, використання війни в Україні для боротьби BLAST з PGL, та постійного збільшення впливу політиків на кіберспортивну індустрію.

Пропонуємо вашій увазі переклад матеріалу, який може не сподобатися дуже багатьом і з багатьма тезами якого не згодна і наша редакція. 

_______________________________

У березні цього року румунський організатор кіберспортивних турнірів PGL провів останню частину Мейджора з Counter-Strike у Копенгагені. Це була перша подія такого роду в Данії, і, на диво, її проводила не данська компанія BLAST. Проте, турнір являв собою продовження довгої історії Данії, як центру кіберспорту, який історично сприяв розвитку цієї субкультури, яка досі вважається нішевою у багатьох країнах світу.

Як і слід було очікувати, уряд Данії виявив великий інтерес до події, але не такий, на як ви могли б очікувати. Замість того, щоб зосередитися на престижі та помпезності турніру, тому, що він означав для розвитку данського кіберспорту та постійно зростаючої фан-бази в країні, уряд був більше зацікавлений в створенні публічного смороду щодо участі російських гравців. 

«Поки Росія продовжує свою незаконну війну проти України, я не вважаю, що російським спортсменам слід дозволяти змагатися в міжнародних змаганнях», ​​— сказав Якоб Енгель-Шмідт, міністр культури Данії в інтерв’ю данському виданню  Berlingske  «That of курс включає кіберспорт».

«Незважаючи на те, що це румунський турнірний організатор, я хочу спонукати їх заборонити участь росіян», – продовжив Енгель-Шмідт. «Я також хочу закликати Royal Arena бути більш критичними, коли вони вирішують, кого в себе приймати».

Хоча це була публічна заява, за кадром все було набагато серйозніше. Уряд Данії зв’язався з PGL і поставив кілька умов щодо трансляції Мейджора, в тому числі трансляції не мали містити щось, що можна було б витлумачити, як політичний лозунг на користь Росії. Це призвело до рішення не використовувати на трансляції прапори для команд, а таланти в ефірі не використовували слово «Росія»… Організаторам було безпечніше піти на це,  бо уряд Данії потенційно міг скасувати турнір під надуманим приводом.

З огляду на це, дрібні деталі, які ви могли помітити на трансляції, стають зрозумілими. Гравець Cloud9 Абай «HObbit» Хасенов дає інтерв’ю під час плей-оф, яке зазвичай дають капітани, в традиційному казахстанському одязі. О, так, гравці команди також були більш ніж обізнані про ситуацію, і важко уявити, що цей момент не був в них в думках. Це були не просто дивні моменти… Я знаю принаймні дві організації, які радили гравцям нічого не говорити про різанину ІДІЛ, яка сталася в Москві під час турніру, щоб це не було витлумачено, як «проросійське повідомлення».

Наскільки сильно все це відчував Енгель-Шмідт? Перш ніж відповісти на це запитання, подумайте про наступне. Під час осіннього фіналу BLAST Premier Fall у листопаді 2023 року він стояв на сцені Royal Arena і представляв півфінал турніру. Того дня грала команда Cloud9, до якої входили чотири російські гравці. Він нічого не сказав про їхню участь і, попри те, що це був перший матч дня, він активно говорив про позитив, який подія принесла Данії. Також варто відзначити, що в січні BLAST розширив пул своїх команд-партнерів, додавши Team Spirit і Virtus Pro, в складі яких є російські гравці. Знову ж таки, Енгель-Шмідт не висловив публічного занепокоєння цим розвитком подій. Коли веб-сайт Dust2.dk поставив йому питання щодо цього, він просто сказав: «Для мене новина, що росіяни були присутні на BLAST минулого року, але я, звичайно, не брав участь у плануванні турніру». Більше він нічого не сказав, хоча ця ситуація стосується данської компанії, яка частково належить уряду, який він представляє.

Також варто зазначити, що BLAST самі укладали угоди з кількома урядами, які порушують права людини. Хоча вони відмовилися від угоди з проектом мегаполісу NEOM Фонду державних інвестицій Саудівської Аравії, вони уклали угоди з урядами Бахрейну та Абу-Дабі. Ці партнерства справедливо обговорювалися в данських ЗМІ, хоча самі BLAST ніколи не коментували ці відносини. Досить дивно, що ці угоди не привернули увагу такого правильного Енгель-Шмідта.

Енгель-Шмідт не є тим у кого криштально чиста репутація. Він був визнаний винним у водінні під впливом кокаїну та позбавлений прав на три роки. Під час спілкування з поліцією він відмовився співпрацювати та намагався обдурити систему, абсурдно заявивши, що він «щиро» вірив, що в не робить нічого поганого. Як цей кокаїн потрапив у його кров? Мабуть, це також стало для нього новиною. Можливо, сім’ї, які втратили близьких через те, що водії сіли за кермо автомобіля в стані алкогольного сп’яніння, також можуть просити, щоб Royal Arena була більш критичною, коли вирішувала, кого вони хочуть приймати.

Дуже дурний час у кіберспорті

За мить ми повернемося до безглуздості Енгеля-Шмідта, але спершу давайте зробимо мандрівку спогадами та пригадаємо надзвичайно дурний час у цій галузі. Вторгнення в Україну призвело до того, що кіберспорт стикнувся з купою дилем, намагаючись вирішити, який шлях буде найкраще сприйнятий спільнотою. Протягом першого місяця чи близько того все було в стилі «кіберспорт — це простір єдності, і політика нас не розлучить». Потім поступово політика почала розривала нас, почали з’являтися непослідовні санкції, які досі не знайшли пояснення. Компанія Gambit Esports була фактично вимушена залишити бізнес і була змушена продати свою команду з CS американській організації, використовуючи норвезьке агентство талантів, як довірену особу в той час, коли гроші росіянам «фінансували військову машину Путіна».

Virtus Pro довелося вдавати, що вони організація під назвою «Аутсайдери» та носити прості білі майки без спонсорів. Тим часом компанія ForZe, яку спонсорує російський ЛУКОЙЛ, брала участь в турнірах під своїм логотипом і з своїм спонсором, попри те, що їхні керівники продовжували вмирати за тих таємничих обставин, які, здається, поширені в Росії. Звичайно, ніхто не вирішив застосувати санкції до будь-кого, хто бере гроші від Саудівської Аравії чи збройних сил США, попри бомби, скинуті на єменських дітей, тому що це зовсім інше, коли жертви серед цивільного населення приносять вам Raytheon.

BLAST виділявся в спільноті Counter-Strike, видавши у березні 2022 року рішення про заборону «російським командам» брати участь у їх змаганнях. Це рішення не стосувалося команд, які переїхали з Росії. Навіть  заява, яку вони випустили щодо цього, була абсурдною: «ігри та кіберспорт об’єднують людей усіх рас, країн і переконань», водночас своїм рішенням вони встановлювали правила, щоб розділити людей.

Насправді це було легке рішення для BLAST, оскільки жодна з команд, до яких на той час були застосовані санкції – Gambit, Virtus Pro, ForZe, k23 і Team Spirit – не були їх партнерами, а отже, мали б пройти кваліфікації для участі в будь-якому з їх турнірів. Коли Virtus Pro виграли CS:GO Major у Ріо в листопаді, BLAST не гаяли часу, намагаючись використати ефект від їх перемоги, опублікувавши повідомлення про те, що росіяни кваліфікувалися на їх головний турнір, і що  вони можуть виступати під нейтральною назвою і прапором. BLAST забули про свої заборони, коли мова зайшла про росіян, які можуть підсилити інтерес до їх турніру. 

Звичайно, такі умови були вже не актуальні, бо у вересні 2022 року стало відомо, що російські власники продали свою частку вірменському бізнесмену Араму Караманукяну, який також обійняв посаду гендиректора. Їхня юридична адреса вказана як Вірменія. Попри те, що багато хто публічно скептично ставиться до продажу клубу та звинувачував Караманукяна в тому, що він лише маріонетка, доказів цьому не було.

BLAST не один бере участь у цьому фарсі. У січні 2023 року VP, що належить Вірменії, виграли трофей Rio Major, який вони виграли під назвою «Outsiders». Майте на увазі, що зміна назви була зроблена для того, щоб не просувати бренди, які, як вважалося, мали зв’язки з російськими олігархами, а як такої організації аутсайдерів ніколи не було. Це був просто тимчасовий і зрештою непотрібний ребрендинг Virtus.Pro, бренду, який має велику спадщину в кіберспорті і це було зроблено, щоб уникнути публічних суперечок і заспокоїти українців. Лише найнеосвіченіший фанат кіберспорту може подумати, що то була нова окрема організація, яка випадково успадкувала склади та персонал від Virtus.Pro. Неймовірно, що віце-президент із розробки продуктів ESL Міхал Блічарц публічно заявив, що присвоєння Virtus Pro перемоги Outsiders було «неприємним сюрпризом» і що, святкуючи свою перемогу, вони «спотворили» реальність. Щоб підкреслити, наскільки безглуздим є це твердження, я хотів би запитати, чи вірите ви в те, що вигаданий Річард Бахман справді написав книги, тому що Стівен Кінг використовував цей псевдонім?

Сліпий до винятковості

Зрештою все це позерство повільно й тихо припинилося, і до того часу, як розпочався копенгагенський Мейджор, сцена вцілому прийшла до правильного рішення не застосовувати санкції до людей за національністю. На цій ноті дозвольте мені ненадовго зупинитися на темі заборони російським громадянам змагатися. Мої особисті погляди були чіткими та непохитними весь час після вторгнення. Я вважаю, що притягувати людей до відповідальності за дії свого уряду, які вони, можливо, не підтримували і навіть не голосували за нього, є аморальним у всіх випадках, крім самих маргінальних. Уряди дуже часто діють не тільки всупереч бажанням свого теоретичного електорату, але часто й проти їхніх інтересів, тому подальше покарання цих людей виглядає однаково смішним і згубним. Це стає особливо вірним, якщо взяти до уваги той факт, що молодь, яка часто мандрує, до якої входять і кіберспортсмени, здебільшого є саме тим типом космополітів, які не підтримують діяльність диктаторів.

«О, так чому б їм не озвучити це», — скрегочеш і голосиш ти, відчайдушно бажаючи публічного підтвердження того, що вони, як і ти, на правильному боці історії… Яка ж це обурлива вимога від людей, які висловлюючись нічим не ризикують. Я ніколи не бачив, щоб цей стандарт застосовувався де-небудь ще, де більшість вимагає, щоб інші висловлювалися проти свого уряду та ризикували ув’язненням, переслідуваннями для себе та своїх сімей, або навіть гірше, щоб задовольнити чутливість людей, які ніколи не підуть на такий самий ризик. Чому ми не висуваємо подібних вимог до тих, хто працює на полях Північної Кореї, або платить податки в Сіньцзяні, або веде бізнес в Ер-Ріяді? Чому це єдиний деспотичний режим, якому ви повинні дозволити розчавити себе, щоб продемонструвати відданість суспільній думці?

І все ж, якщо ми хочемо бути справедливими, то будьмо ґрунтовними та послідовними. Якщо ви вважаєте, що росіяни повинні бути заборонені за злочини свого уряду, тоді ви абсолютно підтримуєте введення таких санкцій і для громадян США. Зрештою, ми знаємо, що вони вторглися в суверенну державу Ірак всупереч чітким положенням статуту ООН і розпочали війну, яку вважають незаконною згідно з заявою Генерального секретаря Кофі Аннана. Ця дія призвела до загибелі сотень тисяч мирних жителів, а окупація стала причиною багатьох інцидентів, які відповідають сучасному розумінню воєнного злочину. Але ми не тільки відмахуємося від цього через нашу винятковість, ми й не моргаємо оком, коли ті самі військові злочинці спонсорують ті самі кіберспортивні події, які люди хотіли б заборонити для росіян. Мораль у соціальних мережах — це майданчик абсурду.

І наостанок я є громадянином Великобританії, чий уряд також був співучасником вищезгаданого вторгнення в Ірак. Кабінет Тоні Блера так відчайдушно прагнув виправдати війну, що збрехав людям, сфальсифікувавши дані розвідки, змусивши журналіста, який викрив цю брехню, відкрити своє джерело, а потім це джерело померло в наслідок дивного самогубства, яке десятки експертів відкинули, як причину смерті. Громадські настрої в той час були різко антивоєнними, я це знаю, бо я там був і я, живучи в країні, де мирні протести були правом, виступав проти них разом з рештою мотивованого населення, але парламент все одно проголосував за вторгнення. Чи втратив я тоді право відвідувати турніри чи працювати? Що ще я міг зробити? Якими мають бути для мене покарання? Скільки саме іракської крові на моїх руках?

Я вважаю, що всі ці аргументи є набагато сильнішими, ніж ті, які приводять, щоб заборонити звичайним росіянам подорожувати та змагатися. Аргументи проти моїх переконань, здається, складаються з таких припущень, як «ми знаємо, що росіяни таємно підтримують Путіна, що б вони не говорили публічно» або «усі змагання, які прославляють Росію, використовуються державою для виправдання їх військових дій». Це порожні заяви, які знову ж таки можна привести проти будь-якої нації, яка бере участь у агресивних діях проти інших, і вони не мають справжнього зв’язку з окремими особами. Це лише форма «іншого», яка полегшує прийняття таких крайніх позицій, як ці. Є просте запитання, яке я хотів би поставити Енгель-Шмідту, яке має підкреслити слабкі основи його власних переконань: «Якщо ви вважаєте важливим заборонити росіянам змагатися, чому ви не звернулися до свого уряду з проханням про заборону на в’їзд?» Такий варіант, безсумнівно, був, але Данія замість цього вирішила перекласифікувати росіян із групи 3 у групу 5, а це означає, що, хоча заявки отримуватимуть ретельнішу перевірку та будуть доступні лише одноразові візи, росіяни все одно зможуть в’їжджати до країни для бізнесу та туризму, просто з труднощами, яких не було до вторгнення в Україну.

Я впевнений, що ви помітили, що країни, які вводять повну заборону на поїздки росіянами, є слабкими, і це не безпідставно. Багато європейських країн десятиліттями налагоджували зв’язки з російськими олігархами та використовували розкуте ставлення своєї країни до фінансового контролю, щоб заробляти гроші. Лише цього року міністерство внутрішніх справ Великої Британії було втягнуте в скандал через «золоті візи», які видають багатим росіянам, навіть в той час, коли уряд конфісковував російські активи, включаючи футбольний клуб «Челсі». Так само варто пам’ятати, що найбільший банк Данії був замішаний у скандалі з відмиванням грошей, який проходив через – як ви вже здогадалися – Росію, це не зовсім давня історія . Європейські політики не хотіли б безпідставно ускладнювати тіньові кулуарні угоди, фактично впроваджуючи правила, які вони поставили перед приватним бізнесом, тому наразі ви можете бути впевнені, що такі заборони на поїздки не діятимуть.

Кому належить BLAST?

Звичайно, це не шок, коли політики торгують лицемірством. Але це не лише природа їхнього бізнесу, а я б сказав, що тип людей, які тяжіють до політики, мають цю рису вродженою. В нашому випадку тут діють не просто подвійні стандарти, а радше щось, що здається більш жорстоким за своєю природою. Більшість людей не розуміють, що уряд Данії володіє значною частиною BLAST і, отже, буде зацікавлений у подальшому успіху цього ТО. Це не якась ​​теорія змови чи недоказове припущення, це факт, бо це Данія, тож участь уряду у володінні ТО є публічною справою.

Будь-хто може отримати доступ до Центрального реєстру підприємств Данії та ознайомитися з інформацією про компанії, які там працюють. Коли ви це зробите, ви знайдете наступні подробиці про право власності на BLAST, про які, звичайно, не говорили достатньо, особливо в світлі витівок під час турніру PGL у Данії. Серед їхніх власників – Danmarks Eksport- og Investeringsfond (EIFO), державний фонд стартапів, мета якого – допомогти новим компаніям закріпитися в Данії. Вони надають капітал у формі позик, які можна конвертувати в акціонерний капітал за вибором або замість погашення, і зараз володіють від 10% до 14,99% BLAST. Vækstfonden Growth K/S – це ще один інвестиційний фонд, який тепер підпадає під егіду EIFO. Вони зосереджені на наданні конвертованих позик для стартапів, які мають «агресивний план зростання». Їм належить 10%-14,99% BLAST. Heartcore Capital Fund III K/S – ще один інвестиційний фонд, який орієнтований на технології, володіє від 10% до 14,99% станом на реєстрацію в 2021 році. Не те, щоб ви дізналися про це з їх веб-сайту, вони є спільними власниками EIFO та Європейського інвестиційного фонду. Враховуючи те, як складаються ці відсотки, уряд Данії міг би фактично стати мажоритарним акціонером BLAST, що проливає нове світло на причини їх уваги до турніру PGL. Зрештою PGL – це не данська компанія, яка є прямим конкурентом BLAST, і вона приїхала до Копенгагена, щоб провести подію на стадіоні, що є синонімом подій BLAST, і яка, безперечно, була більшою та кращою, ніж ті, які організовували самі BLAST. Важко уявити, як це переварять зацікавлені сторони, в даному випадку – акціонери.

Зважаючи на все це, важко сприймати таку увагу до турніру інакше, ніж ділову зацікавленість, а не вираження справжніх почуттів. Говорячи як особа, яка працювала над цією подією, я на власні очі бачив, як далеко поширилася ця увага, і я вважаю, що, безперечно, вони сподівалися, що PGL спіткнеться і станеться інцидент. Натомість в кінцевому підсумку це вилилося в те, що російські спортсмени хвилювалися щодо висловлення будь-якої скорботи про жертв терористичного нападу на їхній батьківщині, тож, я вважаю, робота виконана добре.

Дивлячись у майбутнє, можна зрозуміти, що зі збільшенням кількості глобальних урядів, які зроблять кіберспорт своєю власністю, геополітична ситуація буде все більше впливати на турніри в яких ви берете участь. Чи то використання вторгнення в Україну для тиску на бізнес-конкурентів, чи необхідність демонструвати відданість «Єдиному Китаю», чи неможливость гарантувати безпеку гомосексуалістів і транс-спортсменів на чужій території, далі буде нікуди сховатися від примх політиків. Зараз це видно чіткіше, ніж будь-коли раніше, і скількик б хтось не казав протилежне, вже зараз кіберспорт не для всіх, а кого слід заборонити вирішують не гравці чи спонсори, зараз це вирішують ті ж люди, які вирішують і все інше в житті.

Материалы по теме

Річард Льюїс буде ведучим PGL CS2 Major Copenhagen 2024. Кілька років його ігнорували через зайву прямоту

0

Найвідоміший в світі кіберспортивний журналіст Річард Льюїс повертається до роботи на трансляціях великих турнірів після трьохрічної перерви.

П’ять команд хотіли вийти з американської ліги з League of Legends. Двом, що вийшли, заплатили мільйонні компенсації

Річард Льюїс повідомив, що за його інформацією на спеціальних зборах команд американської ліги LCS з Ліги Легенд Riot були шоковані настроями команд-учасниць.

Як відбулося саудівське поглинання кіберспорту №1 – Переклад нової статті Річарда Льюїса

Відомий кіберспортивний журналіст Річард Льюїс написав чергову цікаву розгромну статтю про сучасні реалії кіберспорту, його поглинання Саудівською Аравією і причини, які до цього призвели. Пропонуємо вашій увазі переклад цього матеріалу.