У минулому відомий гравець, а зараз тренер з CS:GO та Valorant Іван Johnta Шевцов прокоментував війну між Україною і Росією у своєму твіттері.
Вийшов дуже крутий та емоційний пост, з яким просто не можна не погодитись. Дякуємо Вані та дякуємо Богу за те, що люди починають змінювати свої думки. Поки цей процес ще буксує, але він буде набирати обертів і ми обов’язково перетворимося на самодостатню та незалежну націю, яка буде свято шанувати свою мову та історію, яка буде поважати своїх сусідів, але і пам’ятатиме в обличчя своїх ворогів.
“Жодних зв’язків між Україною та РФ бути не повинно після всього цього.
Ще після 2014 року ми повинні були рухатися в цьому напрямку, але шкода багато хто з них не розумів. Не називали речі своїми іменами і вдавали, що війни немає. Нам усім це треба визнати.
Клуби, гравці та тренери, жили “поза політикою” просто тому, що поки у дворі твого будинку не ебане бомба – цієї війни ніби і немає.
Ми жили собі, працювали, створювали контент – не розуміючи, що це лише показує наш зв’язок із “російським світом”. І ось він прийшов. Подобається?
І мав рацію Стерненко, записавши це відео https://youtu.be/Bl_lvyaOhRc (про Сімпла і інших українських кіберспортсменів) І всі ми не розуміли тих речей, які він розумів і активісти. І ми маємо це виправляти. Я усвідомлено написав цей пост російською, хоча в житті давно перейшов на чудову і рідну для душі українську мову.
Закликаю, всіх російськомовних українців, як би не було “не звично” починати говорити українською мовою. Споживати контент, вивчати історію зрештою. Розуміти чим відрізняється Україна та зрозуміти чому ми не один народ.
А поки що ми цього всього не розуміємо і не можемо визнати, знаходячи для себе чергові пояснення. Підтримуючи зв’язки зі своїми друзяхками з РФ, бомби падають на чергові вокзали в Українському Краматорську. І тепер це видно, але це з меншою інтенсивністю тривало ще з 2014 року.
А “Рускій мір” українською ніхто не кличе, тому починайте з себе. Починайте зі свого кола людей і не лінуйтеся. Я сам усе життя говорив російською, як і моя сім’я. Кілька років тому почав потихеньку переходити на український, але не активно. Це простіше, ніж здається.
Але головне тут не тільки мова, важливіше розуміти нашу історію, вивчати її, щоб усвідомлювати причини того, що відбувається.
Хоча б про те, що було на нашій землі у 20-му столітті, голодоморі, переселенні з Криму, розстріляній культурній еліті.
Також дуже важливо, щоб Українці, розмовляючи українською, допомагали та заохочували цей процес. Не тикали в помилки, не намагалися ставити себе вище у цьому контексті. Ставилися з розумінням та повагою. Розумійте нашу історію та її складності та будьте відкритими один до одного.
Те, як наше суспільство та народ поділявся і як його поділяли останні 20 років – має припинитися. І ми є частиною цього процесу. У Дніпрі, говорячи українською вже кілька місяців, я часто мав ситуації, де між мною та співрозмовником виникав міні дискомфорт.
І виходом з цього для мене стало те, з якими емоціями я говорив. Коли говориш із позитивом, відкритістю, м’яко і з повагою – навіть найнеукраїнськіший українець, буде тобі радий. А декого це навіть трохи наблизить до того, щоб почати переходити на українську.
Наприкінці цього посту, ось накидав невеликий список каналів які сам дивлюся і рекомендую: https://tl.gd/n_1ss0m89“
Ми з 2014 року засуджували загравання українського кіберспорту з російським і тепер нарешті є ті, хто однієї з нами думки й таких людей буде все більше і більше. Разом переможемо!