EWC зумів створити справжній орієнтир у сфері кіберспортивної пропаганди, з яким мають рахуватися навіть Riot Games та Activision Blizzard.’

Пропонуємо вашій увазі повний переклад критичної статті Річарда Льюїса про EWC і команду Falcons.

На цей час більшість фанатів кіберспорту вже знає про існування “Esports World Cup” — проєкту саудівської держави з розбудови кіберспортивного іміджу. Переформатований із фестивалю Gamers8, EWC спробував стрімко здобути авторитет у світі кіберспорту, де більшість справжніх фанатів дуже чутливі до брехні. Попри десятки мільйонів доларів, вкладених у цей проєкт, йому досі не вдалося переконати спільноту у своїй автентичності… Щось у тому, як учасники хором вихваляють EWC, штучному маркетингу та старих зірках, які знову й знову виступають у ролі рупорів, – видає фальш. Люди це не “можуть проковтнути”, і тому, у розділі з сумнівним контентом на Amazon Prime, як на замовлення, з’являється п’ятисерійний документальний фільм про турнір.

Перш ніж перейти до суті, варто розуміти, навіщо взагалі існує Esports World Cup. Найочевидніше — це частина внутрішньої політики “хліба та видовищ” Саудівської Аравії у межах проєкту Vision 2030, покликаного зменшити залежність країни від нафти для зберегти культурний вплив. Крім того, EWC дозволяє Саудівській Аравії фактично контролювати всю кіберспортивну індустрію, адже країна покриває витрати учасників і пропонує інші, не озвучені публічно, стимули для співпраці. І, нарешті — і ви точно вже це помітили — вся структура турніру влаштована так, щоб Falcons майже напевно стали його переможцями. Як ви думаєте, чому інші організації-учасники виставляють значно менше команд, ніж саудівські “місцеві герої”? Після входу Саудівської Аравії до багатьох видів спорту висновки очевидні: вони прагнуть тотального контролю над простором. Усі шляхи мають певним чином вести до Ер-Ріяду, а громадяни Саудівської Аравії повинні отримувати з цього вигоду — у вигляді робочих місць або нічого не значущих перемог.

З огляду на все це, цілком логічно створити документальний серіал, який не лише створює ілюзію, що все відбувається органічно — як неминучий позитивний наслідок інтересу до індустрії королівської родини, — а й переписує історію в інтересах тих, хто не в курсі справжнього стану речей. Це пропаганда в найчистішому її вигляді — наповнена зручними неточностями, кричущими замовчуваннями та відвертою брехнею.

Уже сам пресреліз намагався створити враження, ніби знімальна група SONY випадково натрапила на турнір і була настільки вражена, що вирішила зробити серіал. Але титри видають правду: наприкінці чорним по білому зазначено — «Усі права захищено. Фундація Esports World Cup». Це замовний продукт, і тому його не можна вважати документальним фільмом у традиційному сенсі. Його мета — не задокументувати події, а донести саме те, що хочуть розповісти причетні до EWC. І, як виявилося, розповісти вони хочуть низку легко спростовуваних вигадок.

Хоч я й маю намір розібрати весь серіал (спойлер: він жахливий), вже з перших хвилин хотілося б показати, наскільки абсурдно він подає як сам Esports World Cup, так і організацію Falcons. Я би міг поставити на те, що навіть глядач із поверхневими знаннями історії кіберспорту відчує, що тут щось не так… Для прикладу, фільм уникає кадрів із глядачами через відчутний дисонанс: «наймасштабніша подія» — а в залі порожньо. Або ж як наратив серіалу створює ілюзію запеклої боротьби за трофей, хоча насправді Falcons виграють турнір без зусиль. Постійне використання фрази «гроші, що змінюють життя» в промоматеріалах намагається створити враження, що жоден інший турнір у кіберспорті не має настільки великого призового фонду.

Я категорично не раджу дивитися увесь серіал, особливо якщо ви працюєте в індустрії та ще не продалися. Але перші дванадцять хвилин першого епізоду варто переглянути, аби побачити, наскільки він щільно й безсоромно нашпигований «брехнею масового ураження». Але якщо у вас немає ані часу, ані бажання це робити — я розберу кожну абсурдну заяву, яка лунає на початку фільму.

Закадровий голос каже: «це Супербоул, Чемпіонат світу та Олімпіада в одному флаконі».

Можна було б вважати це типовим самозвеличенням, покликаним розкрутити подію, але далі лише гірше. Прямі порівняння з Чемпіонатом світу з футболу чи Олімпіадою взагалі не мають сенсу: хоча на турнірі й представлені команди з різних країн, їхня національність не має жодного значення в контексті змагань.

Можливо, мається на увазі престиж? Але якщо говорити чесно, важко уявити, щоб серйозний кіберспортсмен сприймав перемогу на EWC як більш визначну, ніж перемогу на топовому турнірі з його власної дисципліни, тим паче якщо на EWC переможець визначається за результатами інших ігор, з якими він може бути погано знайомий. Наприклад, The International з Dota 2 вже давно вважається турніром, який визначає кар’єру гравця — як для тих, хто його виграв, так і для тих, хто ні. Його вже багато років порівнюють із Супербоулом, і компанії Valve не довелося нікого про це просити.

Так само EWC не замінює фінали чемпіонату світу з League of Legends, не є аналогом мейджора з Counter-Strike, чемпіонату світу з PUBG чи легендарних турнірів зі StarCraft II. Для менш популярних дисциплін це, можливо, і є своєрідний «Супербоул» — але лише через розмір призового фонду і ні через що інше. Навіть ігри, які втратили популярність, як-от Overwatch, мають у своїй історії події, що викликають більше поваги та інтересу, ніж будь-що, що відбувається в Ер-Ріяді.

На приблизно 2:15 хвилині звучить коментар: «Falcons проти Liquid… Запеклі суперники з початку епохи кіберспорту».

Не можу стверджувати напевно, але цей уривок виглядає як монтаж з двох різних фрагментів. Дуже важко уявити, щоб бодай якийсь професійний коментатор на повному серйозі сказав щось подібне, навіть якщо він новачок.

Для контексту: Team Liquid — одна з найстаріших кіберспортивних організацій, заснована ще у 2000 році Віктором Гуссенсом. Вони починали як клан зі StarCraft у Нідерландах, а згодом перетворилися на одну з найуспішніших і найкраще організованих мультигеймінгових організацій у світі. Для порівняння, Team Falcons з’явилися лише у 2017 році, і спершу їхня діяльність обмежувалась FIFA. Лише у 2021 році, коли в клуб влили великі кошти, вони змогли розширитися на кілька дисциплін. Відтоді Falcons активно використовують фінанси інвесторів, які, за словами CEO організації, «бажають залишитися неназваними». В результаті вони мають стільки ростерів, що у форматі EWC їхній успіх фактично гарантований.

Отже, Team Falcons не існували на зорі кіберспорту і, якщо бути щирим, стали хоч якось помітними лише десь у 2020 році. То як же в них із Team Liquid може бути якась протистояння, тим більше — «запекле суперництво»? Аналіз матчів, у яких вони дійсно перетинались, робить це твердження ще смішнішим. Можливо, найбільші успіхи Falcons мають у Dota 2, і хоча з 2023 року (тобто з моменту створення ростеру) вони справді частіше перемагали Liquid, про справжнє суперництво говорити не доводиться. Falcons виграли у Liquid фінал лише одного турніру — BetBoom Dacha Dubai 2024. Для порівняння: у 2023 році Gamin Gladiators перемагали Team Liquid у чотирьох фіналах, три з яких поспіль, а потім ще й у фіналі Riyadh Masters 2024 на EWC. Ось це вже справді можна назвати «запеклим суперництвом».

У дисципліні Counter-Strike ці команди майже не грали між собою, і точно ніколи — в матчах за трофей. У Rocket League зустрілися один раз. У Apex Legends не перетинались, у Valorant — так само, як і в League of Legends… і так далі. Якщо ж просто порівняти кількість виграних титулів, то все стає ще очевидніше: Team Liquid має понад 75 великих трофеїв, тоді як Falcons — лише невелику частку від цього, якщо не рахувати локальні регіональні турніри. Ці дві організації навіть не в одній лізі.

Насправді ж у документалці потрібно було створити ілюзію, що Team Liquid мали реальний шанс виграти Esports World Cup, попри те що Falcons виступали в значно більшій кількості дисциплін (на п’ять більше). Тому для зручності автори вирішили «винайти» суперництво, навіть якщо воно взагалі не має жодного підґрунтя.

Постійне використання фрази «життя змінюються через ці гроші» (life changing amounts of money)

Це не зовсім брехня, а радше семантична маніпуляція, яка повторюється в усіх промоматеріалах турніру. Слід розуміти: кіберспорт вже багато років як роздає «суми грошей, що змінюють життя». Турніри на кшталт League of Legends Worlds, The International, Мейджори з Counter-Strike, чемпіонати світу з Fortnite, Arena of Valor, Call of Duty та PUBG уже давно проводяться з призовими фондами в мільйони, а подекуди й десятки мільйонів доларів. Найкращі гравці вже стали мільйонерами і навіть ті, хто не досяг вершини, живуть значно краще, ніж могли би жити у світі, де не обрали шлях кіберспорту. У цьому сенсі Esports World Cup — зовсім не виняток.

У документалці все подається так, ніби до EWC взагалі не існувало турнірів із великими призовими, що очевидно не відповідає дійсності. Наприклад, перший епізод серіалу зосереджений на турнірі з Call of Duty: Warzone — де, звісно ж, перемагають Falcons. Призовий фонд цього турніру — 1 мільйон доларів, найбільший у сезоні, з яких 200 тисяч отримує переможець. Але другий за масштабом турнір того ж року — це World Series of Warzone Global Finals у Лас-Вегасі. Там призовий фонд «усього лише» $950,000, але переможець (знову ж таки Falcons) отримав $300,000. Тобто, якщо рахувати, то поза межами EWC Falcons виграли на 100 тисяч доларів більш «життєзмінну» суму. Але кого цікавлять такі дрібниці, правда ж?

Esports World Cup називають «найбільш престижним трофеєм року»

Хоча ця фраза лунає, як одна з фраз у коментарі, протягом усього серіалу постійно просувається думка, ніби Esports World Cup — це «найбільший» трофей в очах усіх команд-учасників. Однак не зовсім зрозуміло, за яким критерієм він найбільший. І незалежно від того, який з критеріїв обрати — жоден не витримує серйозної критики.

Можна було б припустити, що йдеться про призові гроші, але це сумнівно. Наприклад, наразі невідомо, яким буде призовий фонд наступного The International із Dota 2, оскільки краудфандинг ще не стартував. У кілька останніх років призові там справді зменшились через зміну формату Battle Pass, однак Valve можуть спробувати щось нове — і тоді фонд може легко перевищити ті $3 млн, що виділені на Dota в Ер-Ріяді. У League of Legends призовий фонд Чемпіонату світу становить $5 млн — удвічі більше, ніж на EWC. У Counter-Strike розмір призових дорівнює Мейджору — $1,25 млн. Чемпіонат світу з Rocket League видає на $200 тисяч більше, ніж EWC. І це лише окремі приклади. Для кількох дисциплін EWC, можливо, і найбільший, але для жодної з топових — ні.

А що щодо переглядів? Тут теж в молоко. На EWC пік глядачів у League of Legends сягнув 1,1 мільйона. Непогано, поки не згадаєш, що на MSI 2024 цей показник був 2,8 мільйона, а на Чемпіонаті світу — 6,9 мільйона (без урахування глядачів із Китаю). Counter-Strike на EWC дивилося понад 756 тисяч і це набагато менше, ніж дивилося Мейджори у Копенгагені й Шанхаї того ж року — 1,8 млн та 1,3 млн відповідно. Турнір з першого епізоду документалки, Call of Duty: Warzone, мав пік 135 281 глядач, тоді як турнір у Лас-Вегасі з тієї ж дисципліни — 286 630.

Якщо додати до цього ще й аргументи про престиж і спадкоємність — незрозуміло, в чому саме EWC «найбільший трофей року», окрім як за витратами. У цей абсолютно неорганічний турнір вкинуто купу грошей, і більшість активностей у соцмережах довкола нього здаються штучними: чи то обов’язкові нудні пости від команд, чи то дивні відео на YouTube з непропорційно високими переглядами, але мізерною кількістю коментарів і репостів. Хоча є один пункт, за яким із цим твердженням посперечатися не можна: фізично трофей справді великий. Тут без питань.

Ральф Райхерт: «Це саме наслідний принц вигадав ідею турніру»

Як і належить якісній пропаганді, тут не обійшлося без вшанування «славетного лідера». Ральф Райхерт, співзасновник ESL і нині головна фігура Esports World Cup, стверджує, що ця масштабна кіберспортивна ініціатива — ідея наслідного принца Мухаммеда бін Салмана Аль Сауда. У медіа не раз підкреслювали, що принц — завзятий ґеймер, однак між звичайною грою та розумінням тонкощів змагань у кількох ігрових дисциплінах пролягає величезна прірва.

До того ж є задокументований факт: ще коли Райхерт був у ESL, компанія активно співпрацювала з представниками Саудівської Аравії, готуючи її продаж до Savvy Games Group — структури, яку фінансує державний інвестфонд PIF. Однією з умов доступу до цих грошей було призначення Мухаммеда бін Салмана головою компанії.

Можливо, наслідний принц і справді цікавився кіберспортом та хотів бачити турніри в Ер-Ріяді, однак версія про те, що саме він вигадав Esports World Cup, виглядає доволі неправдоподібною. Значно логічніше припустити, що ветерани індустрії на кшталт Райхерта, вже маючи досвід співпраці з PIF, перейшли до державної структури, взяли на себе реалізацію проекту і, маючи благословення з самого верху, перетворили фестиваль Gamers8 на щось більше схоже на класичний кіберспорт.

Патрік «cArn» Сеттермон: «Це знакова подія в історії кіберспорту… Вперше ми збираємо всі наші склади fnatic, аби змагатися з іншими організаціями з багаться складами».

Ця цитата від CGO fnatic — просто провал. Не можу не погодитися, що EWC є своєрідною віхою в історії кіберспорту. Це справді перший випадок, коли держава вирішила фінансувати цілу турнірну екосистему виключно з політичних міркувань. Але на цьому консенсус і закінчується, бо зрозуміти, що насправді мав на увазі Патрік, складно — ймовірно, це була чергова спроба штучно роздути значення турніру.

Фраза «Вперше ми збираємо всі наші склади fnatic, аби змагатися з іншими організаціями з багаться складами» взагалі не має сенсу, бо це буквально і є суть будь-якого великого турніру. Команди fnatic вже багато років беруть участь в подіях на кшталт Intel Extreme Masters, де змагаються одночасно в кількох дисциплінах. Це повністю вкладається у визначення, яке Сеттермон намагається представити як щось безпрецедентне.

Добре, спробуймо бути поблажливими і припустимо, що він мав на увазі вперше в історії змагання, де мультидисциплінарні організації борються в кількох іграх одночасно, і їхні результати сумуються задля визначення загального переможця. Але й тоді це — неправда. Турнірна серія Championship Gaming Series (CGS), створена у 2007 році медіагігантом News Corporation під керівництвом Девіда Гілла з бюджетом $60 мільйонів, використовувала саме таку модель. Кожна організація мала виставити команди в кількох дисциплінах: Counter-Strike: Source, Dead Or Alive 4, Forza Motorsport 2 та FIFA 2008. Результати кожної дисципліни давали бали до загального заліку, а команда-переможець отримувала $1 мільйон.

На той момент Патрік був активним гравцем у Counter-Strike 1.6, і його команда не брала участі в CGS, однак важко повірити, що він не знав про її існування. CGS широко критикували, зокрема за вибір CS:S замість 1.6, і багато відомих гравців лобіювали зміну гри. CGS також став революційним за розміром призових: у той час максимальний призовий фонд у CS 1.6 становив близько $200,000.

Так, CGS була комерційною катастрофою і чимало людей — особливо тих, хто був до неї причетний — намагалися применшити її значення. Тим паче це було зручним, коли провальні проєкти на кшталт Overwatch League копіювали її структуру. Але це жодним чином не змінює факту: таке вже було в кіберспорті і EWC — далеко не перший випадок.

OJ Борг: «Це [існування EWC] означає боротьбу за таланти».

OJ Борга можна пробачити — навряд чи він знайомий з деталями, чому ця нібито «боротьба» відбувається насправді. Багато організацій справді раптово почали підписувати нові склади та гравців у дисциплінах, де раніше їх не було, — виключно з метою взяти участь у EWC. Але це ще не вся історія.

Вона не враховує той факт, що через свою програму World Cup Club Program EWC надає щомісячну стипендію організаціям, яка фактично покриває витрати на утримання складів. Інакше кажучи, командам платять за участь у турнірі, тому що присутність великих імен створює ілюзію престижу та легітимності, якої без них просто не було б. Також схоже, що в окремих випадках ряд дисциплін додали для просування події, щоб наблизити її до «Олімпійського формату». Звідси, зокрема, поява шахів у програмі як «кіберспортивної дисципліни».

Отже, так звана «боротьба» — це радше ситуація, в якій організації скористалися наявністю великого бюджету, щоби без фінансового ризику підписати склади, яких вони б у звичайних умовах ніколи не мали. Існують серйозні сумніви щодо майбутнього цих гравців і команд після завершення EWC — або ж у разі, якщо EWC припинить фінансувати клуби. Коротко кажучи, поточна активність — це частина угоди. Якщо модель EWC зміниться або припинить існування, зацікавлення у створенні конкурентних складів виключно для перемоги над Falcons зникне миттєво.

У нарізці за участі Енн Банчбах (Vitality), Джозефа Тернера (Gaimin Gladiators), Альбана Дешлотта (G2) і Стіва Архансета (Team Liquid) ми чуємо одну тезу в унісон, що Falcons — це «найсильніший суперник» для кожної з їхніх організацій.

Одна з головних сюжетних ліній документального фільму — створити образ Falcons як чогось більшого, ніж просто організації, що живе за рахунок гігантських інвестицій і державного спонсора Saudi Telecom Company. Серйозні керівники удають, ніби Falcons справді є «найбільшим конкурентом» для кожного з них. І хоча, можливо, це твердження частково відповідає дійсності в контексті EWC, воно абсолютно не витримує критики в ширшому контексті — зокрема, з причин, уже наведених вище щодо Team Liquid.

Щоб було зрозуміло: Falcons поза межами EWC не є надто успішною організацією. Їхній склад з Rocket League справді феноменальний, а Dota 2-команда була найкращою у 2024 році. У Apex Legends у 2025-му вони стартували доволі сильно, і, як уже згадувалося, мають добрі результати в Warzone. Але, враховуючи, що організація грає «за чужий рахунок», загальний результат не вражає. Цілком справедливо також зауважити, що Falcons не ведуть систематичну селекційну роботу чи аналітику при побудові складів. Їхня стратегія проста — скуповувати найкращих гравців практично за будь-яку ціну, а потім робити вигляд, що це так сталося, без витрати грошей. Вкрай малоймовірно, що в неофіційних розмовах будь-яка з поважних і досвідчених організацій вважає Falcons своїм «головним суперником» — за винятком ситуацій, коли йдеться про спроби втримати власних зірок від переходу до Falcons.

Також варто зазначити, що попри переконливу загальну перемогу на EWC, Falcons виграли лише два турніри з вісімнадцяти, в яких брали участь. Швейцарська Team BDS зробила те саме. Нагорода Esports Awards за «найкращу організацію року» могла б дати підстави вважати Falcons зразком для наслідування… якби не той факт, що ця премія також була «інтегрована» в структуру EWC, бо Саудівська Аравія уклала з нею угоду, тож виявилося, отримати нагороду можна, головне — бути в гарних стосунках з хлопцями з Ріяду.

Ґрант Руссо: «Люди припускають, що Моссад і я витратили мільйони… І це просто… Тобто, це природна реакція, коли ви бачите, яких гравців ми підписуємо. Я вас розумію».

З моменту цієї заяви Ґрант Руссо… розірвав співпрацю з клубом. Цікаво, як він тепер оцінює своє перебування там — наприклад, коли показував ісламістський жест із піднятим вказівним пальцем і робив вигляд, ніби це просто символ того, що Falcons — «номер один».

Але я відволікся. Є об’єктивний факт: Falcons витратили мільйони доларів на придбання своїх складів і платять надзвичайно високі зарплати найкращим гравцям. Це не секрет. Falcons намагаються применшити роль грошей у своїх перемогах, але насправді просто змітають усе, що хочуть, чудово знаючи, що багато знекровлених кіберспортивних клубів, доведених до межі через власну управлінську некомпетентність, не можуть відмовитися від грошей. Falcons можуть отримати будь-якого гравця в будь-якій грі, і за таких умов розробити хорошу стратегію — справа не надто великого розуму.

І навіть попри це, Falcons мають гучні провали — зокрема команда з Counter-Strike, яка, за найскромнішими оцінками, уже коштувала їм понад $8 мільйонів і все ще не виправдала очікувань.

Falcons — це не типова кіберспортивна організація. Так, ззовні їхні цілі виглядають так само, як і в інших — зібрати найкращих талантів, щоб вигравати турніри і просувати бренд. Але реальна мотивація зовсім інша. Falcons мають бути успішними, щоб демонструвати «саудівську компетентність», доводити, що все, до чого торкається Саудівська Аравія і королівська родина, приречене на успіх. І, на щастя для них, тиск послаблюється за рахунок тих, хто фінансує цей процес, і близьких зв’язків з урядом Саудівської Аравії. Вони функціонують не на тому ж рівні реальності, на якому працює більшість кіберспортивних організацій, які з’явилися і росли історично.